Кожна історична епоха в житті Івано-Франківська зробила свій внесок у його архітектурне обличчя.
Місто ввібрало в себе ренесансні традиції у розбудові фортеці, барокову своєрідність перших важливих будівель і риси сецесії, функціоналізму та конструктивізму в забудові міських кварталів.
Щоб ви не загубилися у цьому архітектурному розмаїтті і подивилися на міську забудову новим поглядом, ми склали для вас мінігід архітектурними стилями, пише Правда.іф з посиланням на Західний кур’єр.
Бароко: «перлина неправильної форми»
Слово «бароко» французькою мовою означає «перлина неправильної форми», а в італійській мові вказує на щось химерне та дивовижне. Це й справді простежується в барокових будівлях, де характерною є насиченість в оздобленні, гра кольорів, світла і тіней. Бароко характеризується ускладненістю і криволінійністю обрисів будівлі. Для нього типові складні просторові композиції, асиметрія конструкцій, які створюють ефекти світлотіні та враження рухомості фасаду, пишнота та парадність інтер’єрів, часте застосування овалу. Характерним є й активне використання живопису, скульптури, пофарбовані поверхні стін.
Чудовим зразком зрілого бароко в нашому місті є вірменська церква (вул. Вірменська, 6), освячена 22 серпня 1773 року. До стилю бароко з ренесансними елементами належить також будівля парафіяльного костелу, освяченого в 1703 році (нині Музей мистецтв Прикарпаття). Бароковою є й катедра (Архікатедральний собор Воскресіння Христового) на майдані Шептицького.
Класицизм: тріумф логіки і симетрії
Класицизм опирається на ідеали античної класики, тоді як появу стилю пов’язують із становленням сильних монархічних режимів, які через архітектурні споруди доносили до свідомості людей велич свого правління та своєї країни. Класицизму притаманні правильні геометричні форми, підкреслено статичні, організовані в логічно вибудувані ансамблі. Неабияку роль відіграє симетрія. Вважалося, що вона символізує владу суворої дисципліни. Неодмінною рисою є простота, яка проявляється у відсутності зайвих деталей, лаконічності та строгості. Вхід класицистичних кам’яниць часто підкреслений колонним портиком.
Одним із характерних зразків класицизму в нашому місті є будівля повітового староства на вул. Лук’яненка, 14, збудована в 1843 році. Риси класицизму простежуються і у будівлі реальної школи (нині вул. Незалежності, 17). До класицизму також належить будівля гауптвахти (тепер вул. Галицька, 7-А).
Ампір: імперський розмах
Ампір – стиль, який з’явився в мистецтві і архітектурі в кінці XVIII – на початку XIX століття, після Французької революції і в період правління Наполеона. Сама назва стилю походить від французького слова «empire» – імперія. Головною метою мистецтва в цю епоху було вихваляння імперії та імператора, його велич і військові успіхи, що і визначило характерні риси стилю. Це проявилося в захопленні будівництвом тріумфальних арок, пам’ятних обелісків і колон.
Так само як і його попередник класицизм, ампір орієнтується на архітектурні зразки античності, взявши з них мотиви для втілення ідеї величі і могутності військової сили: монументальні портики, поєднання простих геометричних форм із військовою емблематикою в архітектурних елементах. Основними декоративними мотивами стилю ампір були саме атрибути римської військової історії: масивні портики, прикрашені барельєфами фронтони, легіонерські знаки з орлами, леви, списи, щити.
Цікавим поєднанням ампіру і класицизму є будинок родини Перль (тепер вул. Галицька, 9).
Історизм: згадуючи про минуле
Цей напрям був популярний в архітектурі на межі ХІХ та ХХ століть, а найбільший розквіт історизму припадає на 1870–1890-ті роки. Це творчий метод, який дозволяв використовувати риси одного з історичних стилів (класицизм, ренесанс, бароко тощо) у створенні нових споруд. Якщо були використані риси кількох стилів, то народжувалася еклектика – поєднання кількох стилів. Загалом історизм – це різновид проєктування, що використовує неостилі.
Цікавим зразком історизму в нашому місті є будівля польського «Сокола» (площа Міцкевича, 2), а також вілла Луцького (вул. Шевченка, 100).
Одним із історичних стилів, є неоренесанс, особливо популярний у середині ХІХ століття. Широке поле діяльності для прихильників цього стилю відкрилося в будівництві залізничних вокзалів. Основу неоренесансу склала архітектура італійського Відродження XV–XVI століть, звідки й походить назва. Відмінні риси – тяжіння до симетрії, раціональний поділ фасадів. Надавалась перевага прямокутним формам, широкому використанню таких архітектурних елементів, як рустика (облицювання стін камінням) і пілястри (пласкі колони).
Відомим прикладом неоренесансну в нашому місті є залізничний вокзал, а також будівля української гімназії (вул. Шевченка, 44).
У нашому місті представлене також необароко – стильовий напрям в архітектурі історизму другої половини ХІХ – початку ХХ століття, пов’язаний із використанням елементів і форм стилю бароко. Цікавим прикладом цього стилю в нашому місті є Скарбова дирекція, збудована в 1912 році (нині вул. Грушевського, 31). Великий, Н-подібний у плані, багато декорований ліпниною будинок одразу ж став прикрасою цілої вулиці. Оригінальним є вирішення касового залу на першому поверсі з верхнім природним освітленням. Нині тут конференцзал.
Сецесія: гра гнучких ліній
Цей архітектурний стиль має різні назви у країнах Європи, зокрема ар нуво, юґендстиль, модерн. На фасадах таких будинків ми бачимо декор у вигляді квітів і рослин, фігури, маски, кольорову плитку та ажурні ковані огорожі, а в інтер’єрах – розписи на стелях та вітражі. Покликаний бути радикальним відкиданням традицій класичної архітектури, сьогодні він сприймається насамперед як естетичний, тоді як свого часу ці будівлі викликали шквали гострої критики.
Незалежно від вибраних візерунків, їхні лінії завжди були хвилястими і плавними. Прямі лінії або взагалі не використовувалися, або зводилися до мінімуму. Іноді орнамент покривав усю поверхню зовнішніх стін, повторюючись на інших елементах оздоблення будівлі, зокрема балюстраді сходів, воротах або навіть дверних ручках. Більшість будинків, створених у добу сецесії, було витримано в м’яких бежевих тонах, хоча так само модними тоді були пастельні зелені та блакитні кольори, а також світлі відтінки червоного й коричневого. За такої потужної орнаментики барви мусили бути приглушеними – таке діяло правило.
Окремі елементи сецесійної архітектури стали прикладами для створення певних фасонів одягу. Наприклад, дахи, піддашшя будинків, вежі та куполи сецесійних споруд надихали творців жіночих головних уборів.
Будівель у стилі сецесія в нашому місті багато, проте одним із найяскравіших зразків є кам’яниця Файбіша Катца, збудована в 1910 році (нині вул. Мазепи, 36).
Конструктивізм: виразність простих форм
Конструктивізм оголосив рішучу війну міщанській помпезності і надав перевагу доцільності, простоті, пропорційності, масштабам та гармонійному поєднанню матеріалів. Конструктивісти були переконані, що архітектурний твір мусить повністю відповідати своєму призначенню і в той же час не бути позбавленим художньої виразності. Будинки в цьому стилі сприймаються єдиним монолітним цілим. Якщо функціоналізм дозволяє будівлі «ділитися» на фрагменти, то конструктивісти завжди прагнули до створення цілісного, злитого образу.
Напрямок конструктивізму в архітектурі не передбачає ні об’ємного, ні кольорового оздоблення. Практично всі будівлі в цьому стилі мають сірий, бежевий або білий колір, а різноманітність досягається завдяки використанню таких матеріалів як бетон, метал і скло. Саме в конструктивізмі прийнято не просто нагромаджувати різноманітні секції під час спорудження будинків, а й демонструвати плавний перехід із однієї форми в іншу.
Найвідомішою спорудою в стилі конструктивізму є, безперечно, міська ратуша. Одним із найкращих зразків конструктивізму в нашому місті спеціалісти також вважають віллу Маргошеса (тепер Будинок вчених на вул. Шевченка, 79).
Функціоналізм: свобода і зручність
Цей стиль виник на початку 1920-х років і викликав ентузіазм у багатьох архітекторів із різних країн світу. Вони виявили бажання реалізувати такий принцип: естетичні властивості мистецтва повинні бути повністю підпорядковані користі людини. Функціоналізм не потребує великих матеріальних витрат і дає можливість створити «більше площі за ті ж кошти». Проєктуючи будинки таким чином, архітектори прагнули забезпечити людей всіма необхідними умовами для комфортного проживання і роботи. Естетичним правилом функціоналізму стає максимальне спрощення форм і мінімальна обробка поверхонь. Функціоналісти доволі стримано ставилися й до колірних контрастів.
Прихильники функціоналізму були у певному розумінні романтиками – вони ідеалізували корисність, простоту і повну свободу від штампів та догм минулого. Але, відкидаючи класичні штампи в архітектурі, функціоналісти створювали власну вельми одноманітну художню форму. І рецепт створення цієї форми нав’язувався у всіх випадках, незалежно від того, наскільки це було доречно. Поступово функціоналісти потрапили в ту ж пастку, з якої спочатку так прагнули звільнитися.
Яскравим зразком функціоналізму в нашому місті є будівля поштамту, збудована в 1938 році. До цього стилю належить і будівля на вул. Мазепи, 2 та будинок напроти неї на розі вулиць Галицької та Бельведерської.
І, звісно ж, як тут не згадати новітній архітектурний стиль сучасного Івано-Франківська – рагулізм? Адже значна частина новітніх будівель у місті демонструє кричущий несмак і лише псує його архітектурне обличчя. Жодна з таких новобудов не стала міською «родзинкою», не ввійшла до переліку туристичних атракцій. Видавці поштівок із видами міста теж уперто тиражують пам’ятки архітектури минулого й позаминулого століття. Як думаєте, чому?
