Загибель генералів, менше запусків балістичних ракет і обстріл міст свідчать, що бліцкриг не вдався, — Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, пише НВ.
— Як ви оцінюєте нинішній стан російської армії, кинутої на війну з Україною?— Почну з того, що це буде оцінка відносна, а не абсолютна. У перший день вторгнення, 24 лютого, більше, ніж до середини дня, — це взагалі була війна третього покоління [характеризується тактикою широких маневрів, оточень противника та прориву його ліній оборони на велику глибину з використанням великих танкових з’єднань та авіації]. Володимир Путін зайшов зі старою технікою та з молодими хлопцями — строковиками чи контрактниками першого року. Я навіть підозрював, що то була якась розвідка боєм. Але потім вирішив, що швидше за все Путін у разі перемоги бліцкригу хотів піднести цю історію так, ніби це зайшли не російські війська, а угруповання «Л/ДНР». Після чого заявити, мовляв, дивіться, техніка ж радянська, стара. Але вже в перший день війни глава Кремля зіткнувся з лютим опором української армії і перевів війну з третього покоління в четверте з плюсом [характеризується стиранням відмінностей між безпосередньо війною та політикою, між залученими в неї військовими та цивільним населенням та активним застосуванням високоточної зброї, ракет та бойової авіації].
Щодо нового озброєння. Варто зазначити, що в перші години війни армія РФ із нових озброєнь задіяла лише гелікоптери Ка-52, які перекидали десант у Гостомель. А з 25 лютого тут були нові літаки Су-35С. До 2 березня також з’явилася інформація про захоплені нові російські танки Т-80БВМ, два зенітні ракетно-гарматні комплекси ЗРПК «Панцир-С1» та два комплекси армійського ППО 9К332 «Тор-М2». Тобто нову техніку ЗС РФ застосовували, але зовсім не в таких кількостях, як очікували в Україні.
Тепер щодо кількості випущених крилатих ракет. Всього з початку війни було здійснено 113 пусків крилатих ракет. У перший день війни, 24 лютого, Росія випустила 75 ракет, а далі дедалі менше. Наприклад, 28 лютого було лише чотири пуски. І хоча російські офіційні особи стверджували, що мають велику кількість ракет, але у відкритому доступі є експертні твердження, що зараз армія РФ має не більше 200 крилатих ракет. І зараз вона просто їх уже зберігає. При цьому для мене стало одкровенням, що Росія виявилася нездатною завдавати високоточного ракетного удару, через що загинуло багато мирного населення.
Все це разом — вишкіл, використання старої і, в поодиноких випадках, нової техніки — говорить про те, що дуже багато було блефу, коли до масштабного вторгнення російська армія та військово-політичне керівництво РФ грали військовими м’язами.
Більше того, фахівці завжди вважали, що Росія суттєво просунулась у розвитку систем радіоелектронної боротьби (РЕБ) та автоматизованих систем управління озброєнням. Але зараз ми не бачимо роботи цих систем. Нічого цього немає.
В результаті 26−27 лютого стало зрозуміло, що Росія безнадійно програла першу фазу війни. Зараз вона не може просуватися, втратила ініціативу на низці ділянок, їм потрібна логістична підтримка, вони відчувають дефіцит паливно-мастильних матеріалів та, ймовірно, боєприпасів. Це все говорить про глобальний прорахунок верховного головнокомандувача РФ та генерального штабу Росії. Хоча не знаю, якою мірою генштаб міг впливати на рішення та накази Путіна, бо останнім часом він демонстрував неадекватність і міг цілком махнути рукою на думку генштабу.
— І чого ж чекати далі?
— Справа в тому, що перша фаза війни вже сильно вдарила по свідомості російських воїнів, сприйнятті цієї війни. Наприклад, 2 березня був кричущий для російської армії випадок, коли український мотострілецький батальйон з одним ПТРК Javelin змусив втікати і розбив дві батальйонні тактичні групи росіян на нових танках. Це фактично наслідок тих прорахунків, допущених російським військово-політичним керівництвом на початку.
І навіть [були] випадки, коли стали знищувати старших офіцерів, у тому числі впливових командирів, наприклад, кадировського генерала Магомеда Тушаєва, командира 141-го моторизованого полку росгвардії Чечні, або командира 11-ї окремої десантно-штурмової бригади, чи поранили начштабу 36-ї армії Східного військового округу РФ. Це не просто якісь епізоди війни, це показові історії. Ще за день, 3 березня, українські військові ліквідували командира російської десантно-штурмової гірської дивізії генерал-майора Андрія Суховецького. Коли у боях вже знищують старших офіцерів та генералів, це означає, що дуже важко у російських підрозділах з управлінням військами та з мотивацією. Очевидно, старші офіцери їх вели у бій, діючи за принципом «роби, як я».
В цілому тиждень війни Росії проти України значною мірою розвіяв міф про силу російської армії. Адже всі рейтинги надавали їй друге місце. Ми розуміємо, що є балістичні ракети, є ядерна зброя, це, звичайно, аргумент. Але є ще людина, яка оперує сучасною технікою та сучасним високотехнологічними озброєннями. І ось за цими показниками російська армія показала себе з дуже непривабливого боку.Тому сьогодні, коли вже є величезна кількість полонених та деморалізованих російських воїнів, мені важко уявити, що можна сформувати таку ідеологію та мотивацію у другій фазі війни, щоб РФ змогла повернути собі ініціативу та діяти якось професійніше. Навіть якщо буде запроваджено новітнє озброєння, перекинуте з інших військових округів, не впевнений, що Росія зможе показати якийсь новий формат війни. Тому найкращий варіант для Кремля — вихід із гарячої фази війни та взагалі з військової ситуації.
— І все ж таки, за вашими оцінками, яке ще озброєння залишилося в арсеналі РФ? Чого варто побоюватись?
— Звичайно, Росія ще має досить багато військової техніки і Путін може її витягти з інших військових округів. Але навіть якщо він наважиться оголити інші напрямки, що, до речі, небезпечно, адже і Японія не в захваті від російської політики, і почне перекидати техніку, то й у цьому випадку для РФ складно досягти переваги. Тому що найбільшого удару сьогодні було завдано по свідомості та сприйняттю російських солдатів та офіцерів усієї цієї військової кампанії. Тож, гадаю, справа вже не в техніці.
У сухому залишку є розуміння, що армія РФ сильна за рахунок ракетного щита — балістичних ракет і ядерної зброї, — але при цьому вона не має тих новітніх тактичних систем, які свідчили б, що це армія XXI століття.
— Як ви прокоментуєте застосування Росією реактивних систем залпового вогню, ракетних та бомбових ударів по українських містах?
— У міру того, як російська сторона переконувалась, що дуже складно розраховувати на військовий успіх, вона прийняла іншу тактику — почала свідомо знищувати мирне населення і за рахунок цього спробувати досягти паніки. Щоб паніка серед населення передалася армії тощо. Але я не бачу, щоб це діяло.
— А як зміниться ситуація, якщо у війну проти України вступить Білорусь?
— На щастя, самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко не поспішає та старанно відтягує можливість використання білоруських військ у війні. Тому що це буде ще одна катастрофа для країни та армії.
Але навіть якщо Білорусь вступить у війну, ситуація для України особливо не зміниться. Білорусь отримує мінімальні нові види озброєння. Чотири нові літаки, партія нових вертольотів та власні реактивні системи залпового вогню «Полонез» із заявленою, але не підтвердженою на війні дальністю дії до 300 км. Але, як і багато розрекламованої російської зброї, це також може виявитися певним блефом. Особливої військової могутності у Білорусі немає, особливого вишколу, бойового досвіду та мотивації теж немає, зате є знання, що російські війська зазнали в Україні низки нищівних поразок у тактичних зіткненнях.
— Добре. А якщо до наступу долучаться країни ОДКБ?
— Організація Договору про колективну безпеку (ОДКБ) — це великий міф. Просто Росія створила таку казку, сформувавши в пік НАТО східний блок. ОДКБ — це кишенькова організація Кремля. По суті це і є російська армія. Решта — бутафорія і щось говорити про це всерйоз немає сенсу.
— Що зміниться, якщо в Росії запровадять воєнний стан?
— Треба розуміти, що перехід Путіна до затяжної війни — це не історія про виснаження української армії, це історія про руйнування Росії. Справа в тому, що для РФ ситуація із затяжною війною — це величезна кількість трупів. Додайте до цього те, що Москва блокує отримання росіянами інформації про вбитих та полонених. Але коли за полоненими солдатами РФ в Україну почнуть приїжджати їхні матері, коли ці історії широко висвітлюватимуться, а 7 березня в Міжнародному суді ООН відбудеться перше слухання про російські злочини, то всім цим Путін підпише собі вирок. Я не кажу вже й про те, щоб йому вийти з гри, знайти якогось наступника, який просто забезпечить йому виживання. Це для нього зараз єдиний прийнятний та можливий варіант. А інший варіант суворіший, коли він постане перед Міжнародним судом, де буде справедливо засуджений за всі злочини, скоєні в Україні.
— Якою є ймовірність того, що Путін застосує ядерну зброю?
— Через особливість своєї деструктивної особистості Путін здатний це зробити. Або застосувати тактичну ядерну зброю, або завдати удару по якомусь ядерному об’єкту України. Це цілком у його стилі, це його почерк. Але, сподіваюся, світ зупинить його.
