ФГ «Овочі Слобожанщини» на Прикарпатті вирощує кавуни та капусту. Дивна назва господарства, як для цього регіону?
І справді, «Овочі Слобожанщини» родом з Купʼянщини, але через війну власники господарства змушені були евакуюватись. Так, колись найбільший виробник овочів у Харківській області, наразі має 35 га орендованих земель на Івано-Франківщині. Цьогоріч на орендованих землях власники господарства, сімʼя Федосієнків, вирощує капусту та кавуни.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Журналісти поговорили зі співзасновницею ФГ «Овочі Слобожанщини» Інною Федосієнко про те, чому вони релокувались без допомоги держави, що найважче при переміщенні бізнесу та на яких овочах в цьому сезоні заробити не вдасться, пише Правда.іф з посиланням на Куркуль.
Місяць просиділа вагітна в підвалі, а потім наважилась евакуюватись
У перший день вторгнення о 10 ранку сімʼя Федосієнків вже з зібраними речами стояла на порозі дому у Купʼянську з одним запитанням: «куди їхати?». Сімʼя вагалась: чи їхати в сторону Харкова, чи в с. Кіндрашівка, де знаходилось господарство.
«Ми послухали прогнози про війну на 2-3 тижні, тому вирішили пересидіти на місці й поїхали в сторону села. Там, у нас на складах були овочі, ми ще взяли теплі речі, бо розуміли, що треба буде спати у підвалі. Коли ми приїхали, то виявилось, що у наше село зайшли росіяни ще в перший день. Вони швидко пройшли його дорогою на Ізюм. А ми залишились в глибокому тилу, бо між нами й Ізюмом 50 км», — розповідає Інна Федосієнко.
Місяць фермерка з родиною прожила в окупації. Весь цей час вони перебували у підвалі. Як і у багатьох жителів в Інни були очікування скорого визволення.
«Пізніше люди почали просити овочі. У нас на той час ще була картопля, то почали її продавати чи роздавати. Так трохи відволіклись від новин і постійних думок про те, що буде далі», — пригадує жінка.
Слідом за людьми, 28 березня за картоплею прийшли й окупанти. Жінка пригадує, що в той час була дуже розгублена, бо усвідомлювала, що одного дня загарбники забрали продукцію, а завтра приїдуть і можуть забрати сімʼю у підвал. Тому вирішили евакуюватись.
«Виїхали спершу дівчата: я на другому місяці вагітності, мама і сестра. Ми поїхали евакуаційним автобусом, а чоловіки залишились, тому що їх не пропускали. Ми проїхали 17 блокпостів дорогою на Харків. І це був останній автобус, який виїхав з Купʼянська. На наступний день уже ті машини, які їхали тим маршрутом не пропускали, а дорогу замінували», — розповідає фермерка.
Незабаром відкрився ще один евакуаційний маршрут — з Борової до Краматорська. На цьому шляху було всього 2 блокпости, через які пропускали чоловіків. Тому через 10 днів батько та чоловік Інни змогли виїхати цим шляхом.
«Вони також заскочили в останній вагон. Бо Борову почали обстрілювати, а пізніше теж окупували. Тому ми всі дивом вибрались звідти. Натомість в селі залишилась вся техніка і все, над чим батько працював все життя», — поділилась Інна Федосієнко.
«Родючу та вільну землю в Україні знайти дуже важко»
Попередньо сімʼя Інни зупинилась у Тернополі. Потім жінки виїхали за кордон — пробули 4 місяці у Великобританії. А чоловіки в перший сезон осіли в Київській області, де спробували вирощувати кавуни у Броварському р-ні на Київщині. Землю їм надав знайомий фермер.
«На Київщині було всього 2 га землі, тому треба було шукати щось далі. Після 4 місяців за кордоном, я повернулась і ми почали шукати, де б осісти. Шукали-шукали й натрапили на землі поблизу Калуша на Прикарпатті», — розповідає Інна Федосієнко.
Жінка зазначає, що в релокації, пошуку землі, влада не допомогла. Все робили самостійно, оскільки працювали всією сімʼєю і звикли розраховувати самі на себе.
«Загалом на Заході України багато рівнин, які б могли підійти під овочі. Ми просто проїжджали повз Калуш, побачили ділянку з соєю і вирішили, що тут хороша земля. Дізнались, що ця ділянка в оренді, але взяли її у суборенду. Зараз це 35 га, але не всі вони обробляються», — додала фермерка.
На запитання «як після чорнозему звикли до землі у Калуші?» фермерка відповідає — «а як до такої землі можна звикнути?».
«Коли ми приїхали і вперше побачили цю ділянку, на ній росла соя. Нам здалось, що ґрунт пухкий, хоч і рудого кольору. А далі була тепла зима і ґрунт не вимерз. І весною ми отримали багато каміння і грудок на глині. Мабуть, їх було більше, ніж землі. Також клімат тут інший — дощовий та холодний. Тому садили овочі під плівку», — розповіла співзасновниця господарства.
Фермерка зізнається, що хороші землі в Україні давним-давно розібрані. Їх вже викупили або орендують на довгі терміни. І дуже важко знайти вільну родючу землю.
Серед інших проблем Інна Федосієнко вказує також на блокування реєстрації податкових накладних.
«Так, у нас є проблема з блокуванням накладних. Для решти фермерів у такому випадку зрозумілий алгоритм дій — куди звернутись і що робити. А у нас Торгово-промислова палата вимагає довідку про те, що не було фізичної можливості провести накладну. Таке відчуття ніби вони хочуть довідку, що почалась війна, оскільки строк реєстрації припадав на перші 2 тижні від початку бойових дій. То чи думала бухгалтерка в той час про те, як бігти на роботу і провести накладну, чи вона брала маленьку дитину і місяць сиділа у підвалі», — поділилась жінка.
«Хто посадив капусту цього року, той програв»
На Калущині в господарстві «Овочі Слобожанщини» посадили капусту та кавун. І прогадали, бо на капустку низька ціна.
«По збуту цей рік дуже невдалий для капусти. Цього овоча перевиробництво, ціна мінімальна і попит дуже маленький. І після окупації багато наших контрактів закрито з супермаркетами, в тому числі з АТБ. Тому, хто садив цей овоч, той прогадав», — розповідає Інна.
Натомість на кавуни цьогоріч є попит і хороша ціна. Жінка зізнається, що якби посадили тільки кавун, то фінансова ситуація була б кращою.
«Коли Купʼянщину деокупували, то батько повернувся туди й забрав деяку техніку. Але все одно ми залишились ні з чим. Нам важливо заробляти, а з овочів прибутки в рази кращі. Щоб гарно заробляти на зернових потрібно від 1000 га землі. А враховуючи ще й ситуацію з недоступністю кредитів, ми не можемо вкладати одразу великі кошти. А на овочах можна мати небагато землі, але добре заробляти, якщо є ціна. Але ціна є тоді, коли є попит. От цього року перевиробництво, відсутність попиту і ціни», — розповідає фермерка.
Зі слів Інни, останні 2 сезони овочі були дорогими. Тому всі кинулись їх вирощувати. Але не буває такого, щоб ціна трималась довго: те що дороге 1-2 сезони, на третій просяде в ціні за умови відсутності погодних катаклізмів.
«От 2 роки дуже дорогі кавуни. Я думаю, що у наступному сезоні вони подешевшають», — зазначає фермерка.
Цьогоріч сім’я Федосієнків посадила «на пробу» всього 2 га кавунів. Це замалий об’єм для великих мереж супермаркетів. Тому реалізовують їх на маленькі гуртівні та магазини у Калуші.
«Коли ми почали про себе розповідати, місцеві мешканці вирішили підтримати. Ми отримуємо повідомлення з запитаннями, де можна придбати наші кавуни. Тому почали продавати фактично з поля. Кавуни на цій землі виросли з оптимальною вагою у 6-8 кг, що ідеально підходить для однієї сімʼї», — додала Інна Федосієнко.
З її слів, сімʼя втратила фактично все і починає життя з нуля. Тому наразі завершує сезон в Калуші, але не виключає подальший переїзд, якщо знайдеться хороша земля.
