На Прикарпатті аптеки можуть припинити безкоштовно відпускати інсулін хворим на діабет. А все через те, що в місцевих бюджетах не передбачили на це коштів, пише Репортер.
Чому? Та, виглядає, місцеві чиновники вирішили, що є важливіші видатки. Або ж сподіваються, що докинуть грошей з держбюджету. Але…
Чемні не доплачують
На сьогодні в Івано-Франківській області є понад 47 тисяч людей, які хворіють на цукровий діабет. З них 5990 потребують інсулінотерапії, 359 – діти.
Але отримати інсулін безкоштовно можуть не всі. Категорії пацієнтів, яким повністю відшкодовують вартість препаратів, визначені у додатку до постанови Кабміну від 23 березня 2016 року № 239 «Деякі питання відшкодування вартості препаратів інсуліну».
«Основний критерій, за яким визначається, чи отримає пацієнт препарат безкоштовно чи з доплатою, – рівень глікованого гемоглобіну, – розповідає ендокринолог Оксана Марусин. – Цей показник визначається раз на три місяці, і раз на три місяці коригується електронний реєстр пацієнтів. Якщо пацієнт має глікований гемоглобін до 7.5, то отримує інсулін безкоштовно. Якщо показник більший, то пацієнт отримує інсулін з незначною доплатою. Наприклад, сьогодні людина здала глікований гемоглобін і показник склав 6.9, то наступні три місяці вона буде отримувати інсулін безкоштовно. Якщо через три місяці рівень буде 7.7, то наступні три місяці людина за інсулін буде доплачувати».
За словами Марусин, такий механізм допомагає мотивувати хворого стежити за дієтою, виконувати рекомендації лікаря, контролювати цукор в крові. Крім того, рівень глікованого гемоглобіну дозволяє лікарю спрогнозувати, чи хвороба буде прогресувати.
«Це показник того, наскільки пацієнт є компенсований, – каже Оксана Марусин. – Хоча 7.5 – це не є компенсація діабету, вищий глікований гемоглобін може обійтися дуже дорого. Такі пацієнти сліпнуть, їм ампутують ноги, стаються інфаркти, інсульти і так далі».
Але глікований гемоглобін – не єдиний критерій отримання інсуліну безкоштовно. Наприклад, є люди, яким призначають інсулін у флаконах, а вони хочуть отримувати його в картриджі або інсулінові аналоги. Ну, а тут уже треба доплачувати. Як правило, доплата становить 5-7 % від вартості препарату.
Разом з тим, у постанові № 239 визначені категорії, які отримують безкоштовний інсулін незалежно від рівня глікованого гемоглобіну. Зокрема діти, вагітні жінки, люди, які хворіють на діабет з дитинства, люди, які мають знижену гостроту зору – нижче 0,4. Загалом у постанові є 11 пунктів.
Допоміг реєстр
До 2019 року в Івано-Франківській області препарати інсуліну закуповували за тендерною процедурою. Тобто в область надходила державна субвенція, а обласний департамент охорони здоров’я сам визначав, скільки та якого інсуліну треба закупити.
Але такий механізм себе не виправдовував – то гроші надійдуть із затримкою, то тендери затягнуться, то розрахунки виявляться неправильними. Не було й контролю розподілення препаратів між пацієнтами. Тобто, хтось міг зареєструватися у двох лікарів і в обох отримувати інсулін. А комусь могло й не вистачити, треба було купувати ліки власним коштом, а це недешево.
Наприклад, аби виміряти рівень глюкози в крові, треба мати спеціальний прилад – глюкометр. Він коштує від 300 до 900 грн. Окремо ще купуються смужки до нього, 25 штук – приблизно 200 грн. Позаяк цукор потрібно вимірювати двічі на день, то в місяць таких смужок треба щонайменше 60. Крім того, щоб хворим було зручно вводити інсулін, потрібно мати спеціальну ручку-шприц. З її допомогою також визначається дозування. Однак вартує така ручка десь 600 грн, через це багато людей коляться звичайними шприцами.
Але в уряді таки придумали, як вирішити проблему з закупівлею інсуліну. У 2017 році МОЗ запровадив електронний реєстр пацієнтів, що потребують інсулінотерапії, а у 2019 наша область почала працювати за процедурою реімбурсації.
«Реімбурсація – це коли немає тендерної закупівлі препаратів, – пояснює Оксана Марусин. – Аби отримати інсулін, людині необхідно прийти на прийом до свого ендокринолога. Він відмічає пацієнта в реєстрі і видає електронний рецепт, за яким той отримує інсулін в аптеці».
До речі, обміняти свій рецепт на препарати можна лише в тих аптеках, які мають спеціальну наклейку «Доступні ліки». Бо ж лише цим аптекам місцеві ради відшкодовують вартість ліків, відповідно до укладених договорів.
Грошима керують ради
Відшкодовують вартість інсуліну, як і раніше, за кошти центрального та місцевого бюджетів. Цьогоріч у держбюджеті на це заклали 841 млн 175 тис грн. Ця сума мала покрити 87 % від загальної потреби. 13 % мали дофінансувати на місцях. Раніше субвенція покривала річну потребу у препаратах інсуліну на 40-50 %.
Як розповіла заступниця директора департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської облдержадміністрації Ірина Кобельська, у 2019 році на відшкодування вартості препаратів інсуліну область отримала 23,4 млн грн. А щоб покрити всі річні видатки, потрібно 45 млн. За попередніми підрахунками департаменту, аби закінчити рік без боргів, треба знайти ще 17 млн грн.
«Про те, що державної субвенції не вистачить, ми знали ще на початку року, – каже Кобельська. – У березні ми скерували листи на місцеві адміністрації з проханням посприяти виділенню додаткового ресурсу. Ми ж усі розуміємо, що мова йде про живих людей».
Та, як з’ясувалося, з тим, що місцеві бюджети мають додати грошей на інсулін, згідні не всі.
«Це державна програма, ніяк не можу зрозуміти, чому фінансувати її має міський бюджет, – обурюється міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків. – Раніше держава сама закуповувала інсулін і роздавала його в заклади. Зараз обласна влада каже, що це наші мешканці й наші проблеми».
Так, за словами мера, з державного бюджету місто отримало 5 млн грн. А у Франківську 1143 хворих на цукровий діабет, і щоб забезпечити їх інсуліном, треба 1 млн грн на місяць. Тобто з міського бюджету потрібно додати приблизно 7 млн.
А поки у Франківську лише збираються робити перерозподіл бюджету, у Калуші, Болехові та Бурштині гроші вже виділили. Також додаткові ресурси відшукали в Долинському, Косівському, Надвірнянському, Рожнятівському та Снятинському районах. Загалом 10 місцевих рад нашкребли 2,5 млн грн. Ще 3 млн грн виділили з бюджету області.
Але цього все одно недостатньо. Вже сьогодні борг перед аптеками на Прикарпатті становить 5 млн грн. Найбільша заборгованість у Франківську – 1,8 млн.
«В Івано-Франківську та Калуші є багато дітей, які перебувають на дорожчому інсуліні, – говорить Ірина Кобельська. – Якщо в районах вартість рецепту в середньому 400-500 грн, то в цих містах – 600-700. Водночас при розрахунках цільових видатків у МОЗ це не врахували. Фактично був розрахунок на кількість людей, а не на вартість препаратів, які вони приймають. Але ми лише почали працювати за системою реімбурсації, тому сподіваємось, що наступного року розрахунки будуть більш точними».
17 млн грн – це доволі велика сума, і якщо міськради не знайдуть цих грошей, то є загроза, що аптеки просто припинять відпускати інсулін.
«Зрозуміло, що аптека – це приватне підприємство, яке не може бути збитковим, – каже Ірина Кобельська. – Тому двомісячна заборгованість – це вже певний ризик, що аптеки призупинять відпуск препаратів. Аби цього не сталося, ми постійно моніторимо ситуацію. Просимо міські ради по можливості виділяти хоча б невеликий обсяг коштів. Ще 5 млн грн до кінця року постараємось знайти в обласному бюджеті».
У будь-якому разі перейматися саме зараз особливих причин немає – гроші чиновники обіцяють знайти. Але ж проблему можна було попередити, закласти витрати на інсулін в річні бюджети. Бо ж знали напевно, що державної субвенції буде замало. Ну, добре рахувати – це не заяви робити, тут думати треба.
ЗЕлупи все на шаурму спустили.
Нема грошей на інсулін! Тут на премії ледве вистачає а вам інсулін в голові!