Кілька місяців тому бізнесмен з Івано-Франківська, директор та засновник інвестиційної будівельної компанії “Вертикаль” та ТОВ “Перший віконний завод” Олег Лєпєнін оголосив себе банкрутом.
За своєю суттю, процедура банкрутства фізичної особи – це, в першу чергу, законна можливість для неспроможного громадянина, який попав у скруту, реструктурувати свої борги перед кредиторами з метою зменшити фінансове навантаження та зробити їх погашення доступним та менш обтяжливим.
Судова практика виходить з того, що механізми банкрутства фізичної особи не можуть бути використані з метою умисного ухилення від виконання зобов`язань, така процедура не може мати на меті списання заборгованості перед кредиторами. В іншому випадку це буде зловживанням правом. Отже, постає питання, як успішного бізнесмена та керівника прибуткових працюючих компаній може бути визнано банкрутом? Чи є це банкрутство реальним намаганням реструктурувати борги, чи це новий спосіб реалізувати популярний у нашій країні принцип «борги повертають лише боягузи»?
Згідно інформації з реєстру судових рішень, заборгованість Олега Лєпєніна перед кредиторами становить близько 40 мільйонів гривень, з яких 39 837 946, 90 гривень франківський бізнесмен винен компанії ТОВ «Фінансова компанія «Леверідж».
Як пояснили в ТОВ «Фінансова компанія «Леверідж», цей борг виник ще у далекому 2014 році на підставі судового рішення про стягнення з Олега Лєпєніна заборгованості. Це рішення станом на 2021 рік не виконано. Не допомогло навіть його примусове виконання органами державної виконавчої служби. Але… у 2019 році набув чинності кодекс з процедур банкрутства, яким було вперше в Україні запроваджено процедуру банкрутства фізичних осіб. Закон передбачає перелік умов, за яких таке звільнення можливе.
Основними серед них є подання реального плану реструктуризації боргів та повної і правдивої інформації про майно боржника та його родини. Втім, як стверджують в ТОВ «Фінансова компанія «Леверідж», найбільшого кредитора боржника, нажаль, пропозиції Лєпєніна щодо реструктуризації боргів перед кредиторами є цілком неприйнятними та несумлінними.
Сплачуючи борг у запропонованій сумі, кредитору погасили б заборгованість приблизно через 5 тисяч років. А якщо взяти максимальний строк реструктуризації в 5 років, успішний бізнесмен та керівник великих компаній насправді пропонує у своєму плані просто пробачити йому суму 39 мільйонів із 40 мільйонів заборгованих.
“Очевидно, такий план є намаганням спонукати кредиторів до його відхилення, що створює формальні підстави для суду перейти до фінальної процедури – погашення боргів. Це і є справжньою метою боржника, оскільки наступним етапом є звільнення боржника – фізичної особи – від боргів”, – заявляють у кредитора.
У компанії “Леверідж” вважають поведінку боржника недобросовісною, адже тут очевидні ознаки ухилення від виконання зобов`язань.
“Зокрема, Олег Лєпєнін заявляє, що не має достатньо активів для погашення боргів, і водночас постійно позиціонує себе, як засновника та керівника компаній ТОВ «Інвестиційно-будівельної компанії «Вертикаль», ТОВ «Перший віконний завод ІФ» та ТОВ «Перший віконний завод плюс». В своїх інтерв’ю Лєпєнін неодноразово наголошує, що саме він керує цими доволі успішними компаніями з мільйонними оборотами. Водночас за даними державних реєстрів офіційно кінцевим бенефіціарним власником цих компаній є Лєпєнін Святослав Олександрович – батько банкрута. На думку спадає, що батько є лише номінальним власником компаній, а реальним власником є саме Олег Лєпєнін”, – коментують у “Леверідж”.
Кредитор вважає, що боржник приховує від суду інформацію як про своє майно, доходи та витрати, так і про майно членів своєї сім’ї.
“Прикладом цього є те, що за даними органів, які здійснюють реєстрацію прав власності, син боржника Андрій Лєпєнін за останні три роки купляв та продавав кілька дорогих автівок, проте, про витрати та дохід від таких операцій суд не повідомлено”, – відмічають в ТОВ “Леверідж”.
Не вносив Олег Лєпєнін в декларації і витрати на свої та доньки Марії – подорожі за кордон. Та, на думку кредитора, не вказав ще одного члена сім’ї – маму доньки Марії та її майно. В той час коли держава впроваджує механізм, який дозволяє позбутись боргів соціально незахищеним громадянам, які дійсно потребують підтримки, інститут банкрутства фізичних осіб може бути дискредитований через зловживання правами тими особами, які такого захисту не потребують, а лише намагаються, за звичкою, не платити борги.
