Між Зеленським та Разумковим “пробігла чорна кішка”. Подальшу політичну долю спікера, за словами політологів, визначить законопроєкт про олігархів.
Осінній політичний сезон на Печерських пагорбах почався досить гаряче. Не встигли народні обранці зібратися під куполом на перше після літніх канікул пленарне засідання, як керівництво Верховної Ради почало з’ясовувати стосунки. Заочно обмінялися люб’язностями спікер Дмитро Разумков та його перший заступник Руслан Стефанчук.
Причина давно відома – можливість відставки Разумкова, занадто вже він став самостійним, із заміною на Стефанчука. В ОПУ не приховують, що в Раді та Кабміні воліли б бачити мовчазних виконавців, на яких можна скинути негатив. Проте, на відміну від перетасовки уряду, за відставку Разумкова під куполом голосів немає, принаймні поки що.
Водночас все більше українців підтримують можливість дострокових парламентських виборів. З одного боку, це могло б покращити рейтинг Володимира Зеленського, особливо після початку опалювального сезону, – для продовження співпраці з МВФ влада мусить піти на підвищення тарифів. З іншого боку, в разі перевиборів, Зеленський залишиться без монобільшості під куполом – “магія” бренду “Слуга народу” більше не спрацює.
ТСН.ua дізнавався, чому Зеленський із Разумковим побили горщики, кого зрештою відправлять у відставку, та чи наважаться в ОПУ все ж таки розпустити Раду.
Обмін люб’язностями
Осінній політичний сезон почався гаряче. Визнав це і сам Дмитро Разумков, відкриваючи шосту сесію ВР:
“Ми з вами на екваторі. Це фактично половина нашої каденції. На екваторі завжди гаряче. Але я дуже сподіваюся, що нікому з нас голову не напече, здоровий глузд і бажання розвивати державу переможе”.
Проте тертя між ВР та ОПУ вже вийшли у публічну площину. Саме так Дмитро Разумков прокоментував пропозицію радника глави ОПУ Олексія Арестовича перейменувати Україну на “Русь-Україну”: “Іноді краще жувати, ніж говорити”. Причому повторив це як на брифінгу у ВР 6 вересня, так і численних ефірах того ж дня.
Неофіційно у “Слузі народу” не приховують, що воліли б замінити Разумкова більш “ручним” спікером. Це цілком у стилі ОПУ, який нещодавно домігся відставки здавалося б незмінного міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, повністю підім’явши під себе силовий блок. До того ж, Зеленському, який збирається балотуватися на другий термін, конкуренти не потрібні. А Разумков, який ще не встиг назбирати негативу, таким цілком може стати.
Офіційно ж “слуги” кажуть, що відставка Разумкова – не більш ніж чутки. Підписи за це під куполом ніхто не збирає. Та й навряд чи 226 голосів “за” знайдеться. Сам Дмитро Разумков каже, що за посаду не тримається, але й звільнятися не збирається.
Проте, за словами політолога Володимира Фесенка, ці чутки циркулюють ще від початку року і пов’язані з очевидним охолодженням взаємин та посиленням недовіри між ОПУ, самим президентом та Дмитром Разумковим. Ні, якогось конфлікту чи політичного протистояння між ними поки що немає. Проте ще від липня є полеміка щодо т. зв. законопроєкту про олігархів.
“Думаю, саме ситуація щодо цього закону буде рубіконом для Разумкова та ОПУ. Залежно від наполегливості президентської команди, а судячи з усього вона просуватиме цей закон, Разумкову доведеться обирати: зберігати лояльність президентській команді і свою присутність там, чи торпедувати закон, граючи на протилежній стороні, що може стати приводом для розриву. Якщо такий розрив станеться, монобільшість може поставити питання про заміну спікера ВР”, – пояснює ТСН.ua Володимир Фесенко.
Перезавантаження уряду
Популістичний турборежим у Верховній Раді добіг кінця. До екватору своєї каденції народні обранці підходять із чітким переліком законопроєктів, які мають ухвалити. Більшість із них – це реформи зі спільної американсько-української заяви, ухваленої в рамках перемовин Володимира Зеленського з Джо Байденом у Білому домі:
- реформа судової системи;
- розбудова незалежної антикорупційної інфраструктури (обрання нового керівника САП та ухвалення законодавства для захисту повноважень директора НАБУ);
- реформа корпоративного управління;
- ухвалення законодавства для боротьби з олігархами;
- для продовження співпраці з МВФ – реформування держпідприємств, захист незалежності НБУ, посилення нагляду за фінсектором та приведення тарифів до ринкового рівня.
Ставки дуже високі. Не за всі з цих реформ люди аплодуватимуть депутатам, особливо щодо підвищення тарифів на газ та електроенергію, що автоматично відіб’ється на рейтингу уряду та президента. А тарифи підвищувати доведеться, особливо на тлі суттєвого зростання ціни блакитного палива на європейських хабах. Вже зараз за тисячу кубів дають понад $670.
Саме тому на тлі зростання суспільного невдоволення, звичайно після ухвалення бюджету на 2022 рік, можуть відправити у відставку міністра фінансів Сергія Марченка. Хитається крісло й під міністром юстиції Денисом Малюською. Його місце воліла б обійняти генпрокурорка Ірина Венедіктова, а на її місце можуть перекинути Івана Баканова. Проте, хто в такому разі обійме посаду очільника СБУ, питання наразі відкрите.
А от міністерку соцполітики Марину Лазебну разом із міністром оборони Андрієм Тараном (який фактично зриває наш поступ до НАТО) та віцепрем’єром – міністром з питань стратегічних галузей промисловості Олегом Уруським можуть звільнити вже протягом найближчих кількох тижнів.
Не виключена й відставка прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, якщо ситуація потребуватиме цапа відбувайла, на якого треба буде скинути суспільний негатив. Проте це автоматично потягне за собою перезавантаження всього Кабінету міністрів, а лава запасних у Банкової доволі маленька, якщо не сказати, що взагалі відсутня. Наочний приклад – вибори мера Харкова – “Слуга народу” не висуватиме там свого кандидата.
Перевибори Ради
Враховуючи непередбачуваність та емоційність шостого президента, дострокові парламентські вибори виключати не варто. Особливо на тлі зниження довіри українців до роботи Верховної Ради та все більшої підтримки ідеї розпуску чинного парламенту.
Проте Конституція чітко визначає умови, за яких президент може розігнати депутатів:
- протягом місяця у ВР не була сформована коаліція;
- протягом 60 днів після відставки Кабміну не сформовано новий;
- протягом 30 днів однієї чергової сесії не відбуваються пленарні засідання.
Як бачимо, жодну з цих умов застосувати наразі не можна. Звичайно, можна провести будь-яке рішення, навіть сумнівне з точки зору законності, якщо на те будуть політичні умови. Як наприклад розпуск Зеленським Ради попереднього скликання 2019 року, для якого не було законних підстав. Проте тоді всі це проковтнули, бо довіра до нової “зеленої” влади була шалена.
Так, за словами гендиректора Комітету виборців України Олексія Кошеля, соцопитування в останні місяці показують, що рівень довіри до парламенту стрімко падає, що є цілком природнім і відповіддю на хвилю скандалів і конфліктів у парламенті, починаючи від одягу, закінчуючи неетичною поведінкою депутатів, деклараціями великих статків тощо. Попри це підтримка розпуску парламенту виборцями не буде настільки затребуваною.
“Влада більше асоціюється із Зеленським, тому парламент сприймається суспільством, як допоміжна ланка, яка не має самостійної ролі. А рівень довіри до президента попри все залишається достатньо великим. Тому я не думаю, що розпуск парламенту може стати механізмом, який дозволить відволікти увагу від соціально-економічної проблематики, або знаходженням відповідальних. Наші дослідження показують, що монобільшість стала більш активно голосувати: якщо минулого року ми бачили в середньому 205 голосів, зараз це 215. Плюс вони знайшли досить дієвого союзника – групу “Довіра”. Наш аналіз голосувань показує, що “Слуга народу” і група “Довіра” – це неформальна коаліція. Іншими словами, проблем із голосами за законопроєкти немає”, – підсумовує для ТСН.ua Олексій Кошель.
Нагадаємо Разумков більше не в грі: Зеленський задумався над зміною голови Верховної Ради
