Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного казначейського рахунку на користь особи 204 089 гривень.
Івано-Франківським апеляційним судом залишено без задоволення апеляційні скарги представника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області та представника Державної казначейської служби, а рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 05 березня 2020 року – без змін.
Згідно матеріалів справи, позивачка перебувала під слідством та судом у період з 18 серпня 2014 року по 20 березня 2018 року, тобто 43 місяці.
Постановою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2017 року, яким особу визнано невинуватою у пред’явленому обвинуваченні за ч.1 ст.190 КК України (шахрайство) та виправдано через недоведеність вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2018 року щодо особи залишено без змін.
Оскільки право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виникає у випадку повної реабілітації особи, позивач має право на відшкодування на підставі недоведеності її вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.
Позивачка порушила питання про відшкодування моральної шкоди, оскільки її було незаконно засуджено, що підтверджується виправдувальним вироком суду, який набув законної сили.Такий розмір моральної шкоди особа обгрунтувала тим, що внаслідок незаконного перебування під слідством та судом за вказаний період їй завдана значна моральна шкода, яка полягає у позбавленні її права на вільний вибір місця проживання, обмеженні в пересуванні в зв’язку з обранням запобіжного заходу – особистого зобов’язання, вимушеному через це безробітті.
Незаконне засудження призвело до порушення нормальних життєвих зв’язків її як громадянина, оскільки сам факт притягнення до кримінальної відповідальності в якості підозрюваної, обвинуваченої, а пізніше її незаконного засудження за вироком суду був відомий мешканцям її рідного села, що негативно вплинуло на її стосунки з людьми та вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Незаконне кримінальне переслідування завдало серйозного психологічного стресу, який негативно вплинув на її психоемоційний стан.
