Після повномасштабного російського нападу Івано-Франківськ став надійним тилом для військовослужбовців та прихистком для тисяч внутрішньо переміщених осіб.
Про те, як живе Івано-Франківськ в умовах повномасштабного російського вторгнення в Україну та як місцева влада реагує на виклики, пов’язані із війною, журналістка Фіртки поспілкувалась з міським головою Русланом Марцінківим.
Шістсот мільйонів гривень спрямувала Івано-Франківська громада на підтримку війська у 2024 році. Яку саме допомогу можуть отримати військові, ветерани та їхні родини в Івано-Франківську?
Місто фінансує дві програми. Перша — закупівля амуніції (дрони, РЕБи, зарядні станції та інше спорядження для військових).
Найбільше ми закупили дронів. Станом на сьогодні — це близько десяти тисяч. На кінець року плануємо закупити орієнтовно 11,5 тисяч дронів. Ця програма також передбачає субвенцію військовим частинам на закупівлю тих речей, які з міського бюджету купувати заборонено.
Другий великий блок фінансування — це 13 програм допомоги конкретним військовослужбовцям та їхнім сімʼям (детальніше із виплатами можна ознайомитись за посиланням — ред).
Цьогоріч ми збільшили виплати на спорядження з 20 до 50 тисяч гривень, запровадили нову програму реабілітації військових у розмірі сто тисяч гривень, компенсація на комуналку зросла з 3 до 5 тисяч гривень, а виплата пораненим воїнам на лікування складає 30 тисяч гривень
Також в Івано-Франківську функціонує комунальний заклад «Дім воїна», де захисникам надають психологічну допомогу, юридичну консультацію та сприяють їхній адаптації до життя в тилу.
Сьогодні підтримка воїнів — це 16% міського бюджету. Це — друга стаття видатків. На першому місці — заробітна плата освітян, лікарів, бюджетників.
Верховна Рада прийняла бюджет на 2025-й рік. З огляду на новий бюджет, чи збережеться тенденція щодо допомоги воїнам наступного року?
Через вилучення 180 мільйонів реверсної дотації допомагати військовим стане складніше. На ці кошти ми могли б закупити, скажімо, близько 13 тисяч дронів. Звісно, ми й далі їх куплятимемо, як і все інше, необхідне нашим воїнам.
фото: Facebook/Руслан Марцінків
Очевидно, будемо змушені переглядати певні програми, втім пріоритетом залишиться підтримка Збройних сил України. Я не вірю у закінчення війни у січні-лютому, тому однозначно маємо допомагати. Навіть, якби це трапилось, у будь-якому разі закладені кошти спрямовуватимемо на підтримку хлопців та дівчат, які повертатимуться з фронту.
Окрім того, є проблеми в роботі Держказначейства — іноді по два місяці доводиться очікувати. Відповідно ми не можемо вчасно скористатись коштами. Деякі наші платежі затримуються по кілька місяців. Розуміємо, що в держави є зараз певні пріоритети, але така реальність — фактично виходить, що громади кредитують Держказначейство.
Відомо, що понад 600 воїнів з громади полягли, захищаючи Україну. Як вшановують їхню памʼять та підтримують їхні сімʼї?
На жаль, щотижня маємо втрати у громаді — і це найбільша ціна, яку платить український народ за перемогу.
Аби вшановувати памʼять, функціонує програма «Івано-Франківськ — місто Героїв». У межах програми відкриваємо анотаційні дошки, проводимо уроки та турніри памʼяті, відправи на могилах, вручаємо відзнаки рідним полеглих, випускаємо фільми. Так, наприклад, телерадіокомпанія «Вежа» вже випустила близько 150 фільмів про Героїв, і ця робота триває. Працюємо над книгою, яка міститиме історії військових. Це непроста робота.
Ми постійно контактуємо як з родинами полеглих військовослужбовців, так і з рідними зниклих безвісти. Якщо раніше на прийом громадян здебільшого звертались мешканці з питаннями оплати комуналки та допомоги на лікування, то сьогодні найчастіше — з проханням допомогти знайти сина, чоловіка, батька. Це дуже боляче, але наші можливості тут обмежені, ми лише можемо звернутися до відповідних органів з проханням про допомогу.
фото: Facebook/Руслан Марцінків
На черговій 47-й сесії міськрада скасувала інвестиційний конкурс на будівництво реабілітаційного центру поблизу міського озера. Ви неодноразово заявляли, що місту потрібна якомога більша кількість реабілітаційних центрів. Якою є ситуація наразі?
Наразі військовослужбовці можуть пройти медичну реабілітацію у трьох закладах — у центральній міській клінічній лікарні, в обласній клінічній лікарні та у міській клінічній лікарні №1. Наголошу, йдеться саме про медичну реабілітацію. Бо чомусь у багатьох реабілітація асоціюється з базою відпочинку.
У двох лікарнях є реабілітаційні відділення, втім проблема в тому, що не вистачає площі. Тому ми відремонтували майданчик навколо однієї з лікарень й зробили його під реабілітацію. Крім того, місто ще обслуговує військовий госпіталь.
Також підтримуємо приватні реабілітаційні центри. Наприклад, місто повністю фінансує зарплатню працівників Першого добровольчого хірургічного шпиталю. Адже у закладі опікуються важкопораненими воїнами, які втратили кінцівки, та вже відбули реабілітацію у міському медичному закладі, але ще не отримали протезування. Ми розуміємо, наскільки великою є потреба, тому фінансуємо цей заклад.
Важливо розуміти, що реабілітація має бути комплексною. Йдеться про допомогу не лише людям, які втратили кінцівки, а й тим, які потребуватимуть психологічної чи психіатричної допомоги.
Питання реабілітаційних центрів — це не лише побудувати та оснастити. Найважливіше — це медики, які є професіоналами своєї справи. Тому є потреба у збільшенні саме медичної реабілітації для Центральної міської клінічної лікарні, яка, на мою думку, є базовим закладом та у майбутньому буде фінансово спроможною у цьому питанні.
Ми розуміємо, що питання реабілітації — це питання, яке гостро стоятиме ще багато років, навіть в разі завершення війни, тому готові працювати в цьому напрямку з воїнами, активістами та всіма зацікавленими й небайдужими.
Наступна проблема, актуальність якої також зростає під час війни, — наскільки місто є доступним для людей з інвалідністю?
Місто мало доступне, відверто кажучи, ми лише розпочали робити певні кроки. Так, наприклад, під час однієї з перевірок разом з посадовцями проїхали на колісних кріслах вулицею Галицькою. І ми не змогли потрапити в жодну аптеку! Це неприємно здивувало, бо це ж маршрут до обласної лікарні, де лікуються чимало поранених, які втратили кінцівки внаслідок бойових дій.
Після перевірки маршрут зробили доступним. А відтак люди на кріслах колісних можуть безперешкодно дістатися від обласної лікарні до середмістя. Ще працюємо над іншими маршрутами: Вовчинецька — Героїв УПА, Чорновола до Матейки, Незалежності — від центру до Майзлів, Мазепи — до Центральної міської клінічної лікарні.
Це надзвичайно важливо, аби люди з інвалідністю та маломобільні групи людей могли нормально пересуватися містом. І у цьому питанні ми усі повинні змінитись.
На жаль, не всі розуміють, чому замість ремонту доріг, ми робимо пониження. Телефонують, обурюються. Суспільство повинно зрозуміти, що це має бути апріорі: відкривається якийсь заклад — має бути пандус, проводять якийсь благоустрій — має бути доступність.
Це не лише питання влади, це і питання підприємців — доступність до їхніх закладів, та й всіх нас, всієї громади. Влада не може зробити все, а спільно нам до снаги значно більше.
.jpg)
У Франківську неодноразово порушували питання про покращення громадського транспорту. Як війна вплинула на ці плани?
Якби не війна, то приватних перевізників в Івано-Франківську вже б не було. Ми планували взяти кредит та закупити 50 автобусів. Але, на жаль, війна внесла свої корективи.
Проте, навіть в умовах війни намагаємося розвивати громадський транспорт. Наприклад, цього року запустили новий комунальний маршрут №26.
Наступного року отримаємо девʼять дуобусів. Ще визначаємось, якими маршрутами вони курсуватимуть. У цілому стоїть завдання оновлювати комунальний транспорт та забезпечити якісний проїзд.
Сьогодні у громаді комунальний транспорт складає майже 60% ринку перевезень. В час війни не можемо виділити кошти, аби були всі сто відсотків.
Також варто врахувати, що сьогодні комунальні автобуси використовують для військових та соціальних цілей.
На початку листопада ви казали, що є проблеми з фінансуванням будівництва моста на Пасічну через Держказначейство. Утім, за найкращих сценаріїв, на кінець наступного року міст має запрацювати. Наскільки реальним є такий прогноз станом на сьогодні?
Якщо метал закупимо, то наступного року будівництво моста на Пасічну завершимо. Найбільша проблема — проплата металу. Усе решта виготовляється у межах області. Метал, на жаль, ми не можемо виплавити самостійно, тому це є проблема, адже лише невелика кількість підприємств виготовляє такий метал.
У нас є домовленість, що першу частину металу ми вже отримали, і коли ми отримаємо другу частину, то вже завершимо саме металеві роботи. І тут знову проблема з Держказначейством — платіж на сорок мільйонів гривень за метал не проводять з травня.
Як виконати решта робіт, знаємо, навіть в умовах недофінансування. Роботи постійно тривають. Тому вірю, що до кінця наступного року міст запрацює.
Мешканців міста також турбує питання підготовки до зими. Які основні виклики стоять перед містом у зимовий період, і як міська влада планує їх розвʼязувати?
Попри обмежений бюджет, брак коштів та працівників, докладаємо максимум зусиль, аби пройти цю зиму принаймні не гірше, аніж минулу. Для нас важливо забезпечити належне очищення доріг. Основні дороги та тротуари взимку прибиратимуть.
Сподіваємося, найкращою ситуація буде з центральними дорогами, трохи гірше — з міжбудинковими проїздами. Найгірша ситуація з прибудинковими територіями, тому що там важко залучати техніку — трактор не заїде, тим більше туди, де запарковані автомобілі. Тому, якщо буде сильний снігопад, то є прохання виходити та допомагати з прибиранням снігу.
Адже все ж таки не вистачає техніки та працівників. Частина комунальної техніки була мобілізована для потреб оборони. Звісно, що потреби захисту країни пріоритетні.
Щодо браку працівників — наразі більшість зараз жінки або чоловіки за 60 років. І це, звісно, відображатиметься на діяльності комунальних підприємств. Утім, якою буде ситуація, залежить й від комунального управителя, й від ОСББ, й від приватних управителів.
.jpg)
фото: Facebook/Руслан Марцінків
А як місто готується до можливих перебоїв з енергопостачанням? Чи забезпечена достатня кількість генераторів для критичних об’єктів?
Маємо генератори, пальне до них, буржуйки. Утім, треба розуміти, якщо відключення будуть тривалими, то будуть перебої зі звʼязком. Неможливо спрогнозувати тривалість відключень.
Проблеми, звісно, будуть, втім життєдіяльність міста забезпечимо: працюватимуть школи та дитсадки, лікарні, котельні. У разі найгірших сценаріїв, у нас створені пункти обігріву.
Івано-Франківськ активно впроваджує програми переходу з централізованого опалення на індивідуальне. Якими є наразі найбільші труднощі в реалізації цієї ініціативи?
Найбільш проблемною є котельня на вулиці Індустріальній. Там залишилось 46 будинків, які треба відʼєднати. Мешканцям виплачуємо по 50 тисяч гривень для переходу на індивідуальне опалення.
Вихід тільки один — це поступовий перехід на невеликі котельні та індивідуальне опалення. Ми побудували котельню на Національної гвардії, на вулиці Ірини Фаріон (раніше — Гвардійська), зараз вже обвʼязується котельня для природничо-математичного ліцею.
У планах будівництво двох великих котелень, поблизу ліцею №21 та окрему котельну для ліцеїв № 3, 11, 5. Також встановлюємо когенераційні установки.
У 2024 році Івано-Франківська громада декілька разів зазнавала пошкоджень внаслідок атак окупантів. Чи функціонує у місті план з оперативного відновлення після обстрілів?
Так. Ми оперативно виділяли кошти людям на відновлення домівок. Проте, є ще такий нюанс, що коли ми виділяємо гроші, то вимагаємо, аби нам показали результат, куди ці гроші витратили. Бо є випадки, коли люди кошти отримали, а вікна не засклили. Тому контролюємо.
Ми вивчали досвід інших міст, я телефонував міським головам Дніпра, Львова, Запоріжжя. Від ідеї централізованих закупок та ремонтів відмовилися, бо в деяких містах люди були незадоволені якістю склопакетів, монтажу, тому вирішили виділяти кошти за середньоринковими цінами, щоб люди самі відремонтували, як вважають за потрібне.
фото: Facebook/Руслан Марцінків
Наразі у нас є запас необхідних речей на випадок повторних обстрілів. Утім, надіємось, що не знадобиться. Для нас найважливіше, що під час обстрілів міста немає людських жертв.
Постійно порушується тема укриттів. Наскільки Івано-Франківськ забезпечує потребу укриттів для мешканців?
Укриття є, втім мешканці під час тривоги не охочу туди йти. Так, укриття у закладах освіти покривають потребу для 30%. Але водночас хочу зауважити, протягом ночі обстрілу (17 листопада — ред.) по всьому місту ми зафіксували присутність «аж» 16 осіб в укриттях у навчальних закладах.
Були скарги на підвальні приміщення. Раніше ми стикнулися з тією проблемою, що відкриті укриття в підвалах занедбували, там жили люди з різною поведінкою, тому були змушені в багатьох місцях їх закрити. Сьогодні в підвалах житлових будинків жодного укриття немає. Виключенням є тільки ОСББ, де ми знаємо чітко, що є відповідальна особа по будинку, як, наприклад, на Набережній, 32.
У вільному доступі є інтерактивна карта, можна ознайомитись, де знаходяться укриття, які забезпечені всім необхідним. Користуйтесь мапою та не нехтуйте сигналом тривоги.
В Івано-Франківську громаду релокувались чимало підприємств. Чи відчула скарбниця міста прибуток від них?
До Івано-Франківської громади офіційно переїхали 78 підприємства, частина з них — це приватний сектор, який сплачує непогані податки.
А як підтримують місцевих підприємців?
Відшкодовуємо підприємцям частину вартості закуплених генераторів, є можливість отримати ваучери.
Також, в громаді діє програма сприяння розвитку підприємництва. Це, зокрема, «Бізнес-прогрів». Під час навчання, окрім теорії, зі слухачами діляться досвідом представники іменитих брендів Івано-Франківська та підприємці.
Станом на перше вересня 2024 року у громаді кількість підприємців у порівнянні з минулим роком зросла на 400. Якась частина, звісно, закрилася, а хтось відкрив підприємницьку діяльність. Зростання на 400 — це враховуючи тих і інших. Тобто, бачимо, що програми є дієвими, а місто є комфортним для розвитку підприємництва.
В Івано-Франківській громаді знайшли прихисток чимало людей. Як вдалося розв’язати питання з житлом для переселенців?
Наразі у місті проживає приблизно 39 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Частину з малозабезпечених категорій поселили в прихистку на вулиці Степана Бандери.
Також на базі гуртожитку №2 університету нафти і газу відкрили соціальний гуртожиток. І ще триває заселення переселенців, рідні яких є військовослужбовцями, на вулиці Бельведерській.
Окрім того, на вулиці Ребета зводять житло для переселенців за грантові кошти. Проєкт фінансує Європейський Союз за підтримки НЕФКО в Україні.
Отримувати соціальне житло люди будуть по черзі — першими в ній стануть найбільш незахищені категорії населення. Усе житло з фонду заборонено приватизовувати, обмінювати, ділити, здавати в суборенду та використовувати для розміщення будь-кого, крім переселенців.
До слова, частина людей із ВПО вже стали іванофранківцями, адже придбали собі тут квартири. І таких людей з кожним роком буде все більше й більше. Це треба усвідомлювати.
Ті, хто тут залишився, мали можливість відчути Івано-Франківськ. Україна — єдина, але різна. У нашому місті свій колорит та своя ментальність. Ми шануємо українську мову, для нас мовне питання вкрай важливе. Російська в нас завжди асоціювалась з мовою агресора та насильства.
До слова, в Івано-Франківську запрацювали мовні волонтери. Є різні думки щодо цієї ініціативи. Чи справді в україномовному Івано-Франківську є така велика потреба у їхній роботі?
Важливо, щоб Івано-Франківськ залишився україномовним. Очевидно, що на вулицях збільшилась кількість російської мови. Тому з’явилася така ініціатива.
Зауважу, що за час роботи мовних волонтерів жодних провокацій чи конфліктних ситуацій не виникало.
фото: Facebook/Руслан Марцінків
Цікаво, що, окрім франківців, зголосились бути мовними волонтерами люди, які побували під російською окупацією. Вони, як ніхто інший, розуміють важливість говорити українською мовою.
Тому саме від нас залежить, чи залишиться Івано-Франківськ україномовним місто, чи стане двомовним.
Які основні завдання ставите на 2025 рік?
Ключове — підтримка Збройних сил України. А також підтримка медичної сфери, соціальних програм допомоги, підтримка молоді. Продовжуватимемо роботу щодо покращення доступності міста.
У планах — розбудова критичної інфраструктури, розвʼязання проблем з котельнею на Індустріальній та інші поточні речі щодо утримання міста.
Окрім того, активно розбудовуємо освітні заклади. Наприклад, 6 грудня відкриваємо початкову школу у Крихівцях. Її збудували без копійки з міського бюджету, у співпраці із забудовниками.
.jpg)
Плануємо до кінця наступного року закінчити будівництво школи в Опришівцях. Ще два проєкти на наступний рік — добудувати початкову школу у мікрорайоні Пасічна і звести новий дитсадок у мікрорайоні Каскад.
Попри всі виклики війни, продовжуватимемо працювати на благо нашої громади, щоб забезпечити її розвиток та підтримку кожного мешканця. Впевнений, що спільними зусиллями ми долатимемо усі труднощі та наближатимемо нашу перемогу.