В Івано-Франківському краєзнавчому музеї відкрили виставку Параски Хоми, присвячену 90-річному ювілею від дня її народження.
В експозиції – близько пів сотні робіт, більшість з яких з приватної колекції, повідомляє кореспондентка Укрінформу.
«Вона рано вставала, у вікно світило сонце, і вона починала малювати. По господарству працювала, як звичайна сільська жінка. Зазвичай, розводила фарби, щоб малювати не одну картину, а відразу кілька. Ескізів не робила. На папері виводила лінії з центру і так малювала», – пригадує невістка художниці Степанія.
Вона розповіла, що у приватній колекції родини дуже багато творів Параски Хоми, але відтоді, як не стало сина художниці Ярослава, виставки майже не проводяться. У пам’ять про чоловіка Степанія додала до експозиції кілька робіт Ярослава Хоми, переважно це пейзажі, виконані олійними фарбами.
«Він їй помагав у творчості, все показував людям. Але ніколи не хотів робити спільну виставку», – зазначила Степанія.
За її словами, в останні свої роки Параска Хома малювала дуже багато. Навіть коли її залишали сили і вона не могла ходити, просила фарби і папір піднести їй до ліжка, додала жінка.
«Малювала аквареллю, тушшю, гуашшю, на звичайному і кольоровому папері», – розповіла Степанія.
Вона розповіла, що коли ще був живим її чоловік, родина вирішила створити музей Параски Хоми, і для цього у селі Загвіздя зводили приміщення. Нині воно так і залишається недобудованим, адже мати і син майже одночасно пішли з життя.
«Нехай би Бог допоміг, аби скінчилась та війна. Можливо, вдасться зробити аукціон картин Параски Хоми і добудувати приміщення музею, яке розпочав Ярослав Хома. Ми всі знали, що музей Параски має бути у Загвізді. Вона передала нам всі свої архіви, роботи, вишивки, сорочки вишиті бісером, плетиво… Усе зберігається в нас», – запевняє Степанія.
Параска Хома народилась і працювала у селі Чернятин, Городенківського району. Померла у віці 82 роки у вересні 2016-го.
Хома Параска Петрівна – майстриня народного декоративного розпису, лауреатка Всеукраїнської премії імені Катерини Білокур, обласної премії ім. Ярослава Лукавецького. Заслужена майстриня народної творчості. Працювала в галузі декоративного розпису. У її картинах переважають квітково-рослинні композиції. Основні твори: «Жоржини» (1998), «Золоте літо» (1999), «Павичі» (1999), «Ясени» (1999).
