В Україні існує сумна статистика, на жаль, кожного місяця десятки малюків опиняються на межі життя і смерті. Комусь «щастить» і після викидання у смітник їх знаходять небайдужі люди і повертають до життя, а хтось так і не доживає першого місяця. Незважаючи на те, що в Україні з кожним роком більшає кількість пар, які не можуть завагітніти, залишаються ті, які не розцінюють дитину як дар з небес.
Заголовки преси показують, що жорстокість немає меж: викинули у смітник, розчленували, задушили, закопали… але навіщо, якщо вихід є завжди. Одним з варіантів є “Вікно життя”, яке знаходиться одразу біля пологового будинку.
Івано-Франківськ був у трійці міст-лідерів, у яких перших в Україні з’явилось рятівне “Вікно життя”. У далекому 1990 році (з початку роботи Міської дитячої клінічної лікарні) було створено перше вікно, у яке кожен міг покласти немовля, на яке може чекати погане життя. Раніше вікно функціонувало в середині двору (вхід з вулиці Крука) та не було настільки відомим місце, а уже з 2013-го його перенесли на вулицю Чорновола, спеціально, щоб потребуюча людина могла побачити та скористатись такою послугою.
Щоб зрозуміти як це працює WestNews поспілкувався Вітовською Людмилою Анатоліївною, заступницею директора Івано-Франківської міської дитячої клінічної лікарні з медичної роботи.
“Коли віконечко відкривається до середини, то ми чуємо дзвінок. Хтось із персоналу спускається вниз і перевіряє, чи є всередині дитина. Часто там залишають речі, підгузки, суміш для харчування, але за будь-яких обставин після сигналу вниз спускається працівник. Коли відкриваєш вікно, то бачиш, що всередині є пеленальний столик, постіль. Все це комфортні умови, щоб там залишити малюка. Відеонагляду немає, це все абсолютно анонімно”, – зазначила Людмила Анатоліїівна.
За багато років існування такого вікна не було жодного звернення аж до 2 червня. Тоді вперше там було залишено недоношеного хлопчика, якого згодом було всиновлено.
“На мою думку, на таких соціально неадаптованих матусь впливає матеріальне становище, а також наркоманія та алкоголізм. Це надзвичайна проблема у нашому суспільстві і потім це відбивається на малюці. Краще дитину залишити, якщо зрозуміло, що на неї чекає важка доля. Залишити у вікні життя – це вихід, це краще, ніж скоєти злочин перед законом і Богом”,- каже заступниця директора.
Після сигналу малюка забирають у приймальний покій, обов’язково оглядають, а також черговий лікар повідомляє всі відповідні служби (поліцію, адміністрацію, службу у справах дітей). Згодом малюк відправляється в палату, де за ним відповідно доглядають, а потім очікує на рішення соціальних служб.
Тобто все абсолютно безпечно, анонімно і безкоштовно. То чому ж насильницька смертність серед малюків зростає – залишається загадкою.
“Коли у 2013 році ми переносили таке вікно життя то спеціально обрали таке місце, навпроти пологового, щоб було «на виду». З матусями проводяться профілактичні бесіди, також у церквах проводяться молитви проти абортів і таких інших речей. Все це говориться, щоб люди знали і розглядали такий варіант для своїх дітей, а не просто викидали”, – повідомляє пані Людмила.
Ось як все виглядає ззовні та зсередини, де працівники забирають немовля:
