Бліц-Інфо продовжує рубрику «Маршрут вихідного дня» – тут розповідаємо про цікаві місця, які зовсім поруч. Сьогодні пропонуємо вам відвідати чарівну Верховинщину.
Верховинський район — визначний лікувально-оздоровчий центр. Завдяки важкодоступності гір, протягом багатьох віків на територію, де проживають гуцули, не змогла вплинути урбанізація. Тут збереглося багато цікавих звичаїв, традицій, легенд, ремесел, які в інших регіонах повністю зникли. Спробуйте відчути самобутню культуру Карпат самі! Бліц-Інфо зібрало ті місця, які не залишать вас байдужими до краси Верховинщини.
Скельний коридор Довбушанки
Скельний коридор Довбушанки — геологічна пам’ятка природи місцевого значення в Україні. Розташована в межах Верховинського району Івано-Франківської області, на схід від смт Верховина і на південь від села Криворівня. Площа 3,4 га. Статус надано 1996 року з метою збереження природного комплексу — мальовничих скель серед смерекового лісу на горі Довбушанці. Скелі складені з пісковиків, розділені вздовж хребта на дві групи глибоким коридором зі стрімкими стінками заввишки 15—20 м.
Гора Довбушанка привертала особливу увагу давніх гуцулів із навколишніх сіл. Сакральний культ цієї гори обумовлений тим, що на її вершині тягнуться до неба дві величезні скелі з кам’яної породи. Вони розділені вузькою і глибокою ущелиною, на дні якої розташована загадкова кам’яна печера. Саме ці дві кам’яні скелі на верхівці гори і підземна кам’яна печера на дні цієї міжскельної ущелини, які спочатку, в дохристиянські часи були язичницьким скельно-печерним святилищем для наших далеких предків, а значно пізніше – зимовим осідком Олекси Довбуша і його опришків. Тут, за переказами, він ховав свої скарби.
Писаний Камінь
Писаний Камінь — одне з найгарніших та загадкових місць Верховинщини, окутане легендами та містичними особами. Це група мальовничих скель. Величезні брили пісковика починаються з північного заходу з каменів заввишки 2—3 м і тягнуться ланцюгом (бл. 80 м) на південний схід, переходячи у масивні моноліти заввишки до 20 м. Верх каменів утворює горизонтальну площину.
Свою назву Камінь одержав від карбів (петрогліфів), найдавніший з яких походить з часів Київської Русі. За деякими припущеннями, в минулому на скелях було язичницьке капище. Залишками капища вважають дев’ять круглих виїмок-чаш, які вирубані в камені. На внутрішніх стінках окремих заглибин збереглися виразні сліди видовбування якимось гострим предметом. Дно деяких із них має ознаки випаленого каменю. Поміж «чашами» і довкола них є понад 30 символічних малюнків.
Писаний Камінь — цікава історична і геологічна пам’ятка. Зі скель відкривається велична панорама гірських хребтів і вершин. Тут часто бували Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський та інші діячі української культури.
Озеро Марічейка
Марічейка — високогірне озеро в Українських Карпатах, у масиві Чорногора, в межах Верховинського району Івано-Франківської області. Озеро звідусіль оточене густим смерековим лісом. Кажуть, утворилось зі сліз чабана Івана, кохану котрого замордували вороги — дівчина Марічка йшла до нього в гори, аж тут бачить: до села з-за хребта підступають недруги. Вмовила коханого поспішати до рідних, аби попередити про небезпеку, а сама вирішила заплутати вороже військо у карпатських стежках. Селяни встигли врятуватись, проте Марічка заплатила за те своїм життям.
Легенда має й інакше закінчення. Гори затрясло від того вбивства: здригнулась земля, небо запалало блискавками, камені летіли на голови загарбників і під каменепадною вагою утворилось провалля, жахлива злива не вщухала кілька днів, і кого не розчавило каміння, той потонув у новоутвореній водоймі. Відтоді озеро стали звати Марічейка, а ліс довкола — Дівочим.
Наука ж каже, що озеро має льодовикове походження, тому знаходиться так високо та має прісну воду. Глибина Марічейки не перевищує 0.8 метра, хоча малим озеро не назвеш: Марічейка 88 метрів завдовжки і 45 метрів завширшки. Розташоване на висоті 1 510 м н.р.м..
Стежок до Марічейки веде безліч, але найбільш зручний маршрут — від села Шибене (якщо не зважати на складність доїзду до самого Шибеного).
Обсерваторія на горі Піп Іван
Від Марічейки можна піднятися на гору Піп Іван Чорногірський (2028 м). Тут є метеорологі́чна обсерваторія на верши́ні Піп Іван, також звана умовною назвою Бі́лий Слон — колишня обсерваторія – найвище розташована споруда в Україні, в якій постійно жили й працювали люди.
Будівництво обсерваторії розпочалося влітку 1936 року. Наглядав за будівництвом інженер-архітектор Адольф Мейснер зі Львова, брат відомого письменника Януша Мейснера. Обсерваторія зводилася переважно з використанням місцевого будівельного матеріалу — каменю-пісковика, що здешевлювало і спрощувало будівництво. Робочу силу складали теж переважно місцеві мешканці сіл. Камінь на гору підвозили кіньми чи несли в руках, на спині. Так само транспортували інші будівельні матеріали, обладнання, доставлені залізницею до найближчої станції Ворохта (70 км від будівельного майданчика). Багато зусиль було витрачено на перенесення до вершини гори Піп-Іван 33 скринь із елементами купола та іншими деталями. Найбільша з них важила 950 кг.
Урочисте відкриття «Астрономічно-метеорологічної обсерваторії імені маршала Юзефа Пілсудського Ліги протиповітряної оборони Польщі» відбулося 29 липня 1938. Вона складалася із 43 кімнат і має 57 вікон. Зараз у приміщенні колишньої обсерваторії діє Явірницьке пошуково-рятувальне відділення СПРЧ аварійно-рятувального загону спеціального призначення у ДСНС України в Івано-Франківській області.
Чорний Черемош
Чорний Черемош — річка в Українських Карпатах (на Гуцульщині), що протікає в межах Верховинського району Івано-Франківської області.
Чорний Черемош приймає багато приток. Найбільші: Шибений, Дземброня, Бистрець, Ільця, Бережниця (ліві); Жаб’євська, Річка (праві). Витоки річок Шибений, Дземброня, Бистрець та Ільця розташовані на схилах Чорногори, де сніг може лежати навіть до кінця червня, а влітку випадає багато дощів. Тому від гирла Дземброні річка Чорний Черемош сплавна усе літо. Рафтинг на Чорному Черемоші — екстремальний відпочинок у Карпатах, доступний переважно з квітня до жовтня.
Зазвичай, для рафтингу Чорним Черемошем використовують 6-8-місні рафти, надувні каяки (одно-, дво- чи тримісні), а також туристичні катамарани (дво-, чотири- й шестимісні). Для людей, які мають належний досвід і підготовку, доступні сплави на поліетиленових white water каяках.
Хата-музей кінофільму «Тіні забутих предків»
Хата-музей кінофільму«Тіні забутих предків» — музей, присвячений історії знімання кінофільму «Тіні забутих предків», розташований у смт. Верховина.
Музей відкрився 2000 року в хаті Петра і Євдокії Сорюків, у якій в 1963-1964 роках, упродовж семи місяців, проживав під час зйомок знаменитий кінорежисер Сергій Параджанов. Режисер сам захотів жити тут. Він зізнався, що так йому вдалося краще відчути колорит Гуцульщини, дізнатися традиції і насититися силою природи. Ось чому фільм вийшов настільки цікавим. Гостював тут також творчий колектив фільму: оператор Юрій Іллєнко, художник Георгій Якутович, актори Іван Миколайчук, Лариса Кадочникова та інші.
Усі гості й відвідувачі музею можуть тут переглянути фільм і ознайомиться з історією створення кінострічки. Музейна експозиція представляє речі, пов’язані з фільмом. Цікавим експонатом є весільна ґуґля, в якій був одягнений головний герой фільму Іван (Іван Миколайчук). На стінах висять світлини з фільму. У будинку-музеї є також автентичні гуцульські одяг та предмети побутого вжитку. За окрему плату ви зможете приміряти гуцульський костюм і зробити фотографії.
У музеї діють такі експозиції: з життя та творчості видатних людей; з побуту та етнографії; з історико-архітектурної спадщини.
Верховинський національний природний парк
Верховинський національний природний парк — природоохоронна територія на території Верховинського району Івано-Франківської області. Парк створений 2010 року. Верховинський НПП є єдиним парком в Українських Карпатах, де на поверхню виходять найдавніші метаморфічні утворення, перекриті осадовим палеозойським та мезозойським чохлом.
На території парку, завдяки значній віддаленості від населених пунктів та високогірній важко доступності, уціліли високогірні острівці незайманої природи Українських Карпат та зразки традиційної культури гірського господарства. Тут можна побачити у природі бурого ведмедя, благородного оленя, козулю, дикого кабана, рисі, вовка, лісового кота, лиса, куницю, видру, саламандру плямисту, беркута, глухаря, тетеря. Тут виявлено майже 90 видів рослин й тварин, які належать до Червоної книги України (2009).
Окрім цього, парк багатий на визначні природні об’єкти, такі як найбільша в Карпатах гребля зі шлюзом – кляуза Лостун, група скал «Кам’яні баби», складені з вапняків тріасового періоду, найдавніша польська бальнеологічна здравниця – «Буркут».
Музей грибів
Музей Грибів відкриває свої двері в казковий і дивовижний світ грибів і лісу. І хоча він відкритий лише в 2019 році, приміщення в якому знаходиться — давня дерев’яна гуцульська хата, перевезена з гір. Тут буде цікаво і дорослим і дітям, які зможуть відчути себе крихітними мешканцями велетенського лісу.
Сидячи на призьбі в старовіцькій хаті, тут можна: послухати цікаві розповіді про гриби власника музею Соломченко Юрія, скуштувати грибну юшку та бануш з грибами, відчути затишок казкового лісу. Музей грибів знаходиться в с. Ільці, що межує з Верховиною.
Музей-садиба Михайла Грушевського
Музей-садиба Михайла Грушевського — меморіальний музей видатного українського історика та політичного діяча Михайла Грушевського, розташований на місці літнього відпочинку з 1902 року до початку I світової війни. Розташований у селі Криворівня.
В експозиції музею висвітлено життєвий і творчий шлях Михайла Грушевського, котрі представлені у його великій залі. Музей-садиба представляє біографічні документи, старовинні гуцульські речі, предмети побуту, знаряддя праці подаровані Михайлові Грушевському від місцевих мешканців. Серед експонатів належності Михайлу Грушевському — крісло-качалка. Дану крісло-качалку, як сімейну реліквію, зберегла і заповіла майбутньому музеєві 99-річна Євдокія Павлюк із Криворівні — остання відома криворівнянська сучасниця Михайла Грушевського.
Літературно-меморіальний музей Івана Франка
Літературно-меморіальний музей Івана Франка — присвячений Іванові Франку й розташований у селі Криворівня Верховинського району.
Іван Франко приїхав сюди уперше у 1901 році. Спочатку Іван Франко зупинявся у гуцула Проця Мітчука, якого називали знахарем, бо він умів лікувати людей і тварин, знав і шанував гуцульську старовину. А з 1906 року Франко жив у хаті Василя Якіб’юка — відомого різьбяра, доброго знавця народної медицини і фотографа-самоука.
У Криворівні Іван Франко не тільки відпочивав, але й працював. Тут він написав повість «Великий шум», поему «Терен у нозі», автобіографічне оповідання «У кузні», оповідання «Як Юра Шикманюк брив Черемош», поезії «У безсонну ніченьку» та багато інших. Також письменник здійснив ряд перекладів, записував фольклор.
Експозиція музею розташована в 5 кімнатах. У музеї зберігаються меморіальні речі, якими користувався Франко: ліжко, на якому спав письменник, стілець на якому він сидів, столик, за яким працював, сіті для ловлі риби, гуцульська сокирка, подарована господарем хати, годинник який висів у господаря за життя Франка, лавка, на якій сиділи Франкові гості. Привертають увагу такі експонати, як тогочасний міксер, значно більший за сучасний та повністю зроблений з дерева, а також стіл, який був зокрема задіяний у зйомках фільму «Тіні забутих предків».
Ще одна кімната в музеї присвячена видатній жительці села — Парасці Плитці-Горицвіт. Параска Плитка-Горицвіт — автор більш як 1000 рукописних та власноруч переплетених й ілюстрованих книг. Збереглася велика колекція ікон, що вона їх збирала. З часом планується відкрити окремий музей Параски Плитки-Горицвіт.
