Або пішки кілька десятків кілометрів, або машиною над прірвою. Перед таким вибором постали жителі одразу кількох гірських сіл Прикарпаття.
Єдиний старенький міст, який сполучав їх із райцентром, обвалився, пишуть Подробиці.
Ось ця дорога веде до семи високогірних сіл. Потрапити на інший бік можна лише через цей міст. Сьогодні – проїзд закритий. Люди залишають автівки і далі йдуть пішки. Хтось кілометр, а дехто – всі десять.
Село Бестрець, немаємо транспорту. Нема чим поїхати.
Без сполучення горяни вже другий день. Дерев’яна переправа обвалилася під лісовозом. Уцілілою частиною люди ходять на свій страх і ризик. У райцентр – по продукти прямує і пані Параска.
Парасковія Романюк, жителька села Топільче:
Зараз пішки до центра звідси. І в машину грузити і так ходити. Ну а що робити. Ніхто про нас не дбає, і не думає.
Жінка займається зеленим туризмом і має невеличку пекарню. Запашні буханці щодня із сином постачала в кілька крамниць Верховини. Нині переживає, що без проїзду – бізнес зупиниться.
Цей міст звели ще за часів Австро-Угорщини, – розповідають горяни. Попри те, що переправа – частина дороги місцевого значення, всі ці роки люди лагодили її самотужки. А в 2014 році навіть зробили капітальний ремонт.
Віталій Мартищук, сільський голова Красника:
Громада зібралася села Красник, села Дземброня, Зелене, Шебено зібралися і власними силами попросили лісгоспи, щоб дали дерево і громадським способом повністю капітально відремонтували. Ми попереджували за два місяці приблизно, що він почав пускати.
Та людей не почули. Відрізані від світу нині понад три тисячі жителів. Дістатися в село автівкою можна лише в об’їзд цією дорогою. Та і її під час останньої повені добряче розмило.
Гірський серпантин (тут його називають “чортовим коліном”) ще більш екстремальним роблять глибокі ями. Минулоріч тут зірвалася вантажівка з туристами – троє людей загинули. Тож нині їхати наважуються хіба відчайдухи – серед них і пан Василь. Машину спеціально облаштував під гірські дороги.
Машини низькі не проїдуть сюди. Якщо взяти іномарку – неможливо їхати, під колесами отакі великі ями.
Ризикувати доводиться і водіям автобусів.
Юля, жителька села Зелене:
Там перед мостом зупинився, всіх людей висадив, і сам об’їхав шофер. Там небезпечна дорога, багато нахилів, не хоче ризикувати людьми. – Скільки вам треба пішки йти, і де він вас забере? – Десь кілометр.
Горяни кажуть: поруч зі старим мостом 12 років тому почали зводити новий.
Юрій, житель села Зелене:
Стоять опори, які ще в ту повінь були закладені. Розікрали балки лежать без дії. Ще треба мільйони, щоб він став до ладу. А жити то треба.
До аварійного мосту нині з’їхалось усе керівництво – районне й обласне. Пообіцяли у дводенний термін демонтувати старий настил на мосту й узятися за будівництво нової переправи.
Василь Бровчук, голова Верховинської РДА:
Маємо розмову з керівництвом ДП Дороги Прикарпаття про те, щоб міст, який почали будувати у 2008 році, щоб на 2021 рік я розумію цього року коштів не вдасться відшукати в держбюджеті. Орієнтовна вартість моста 15 мільйонів гривень.
Що знайдуть кошти наступного року – люди не вірять. Мовляв, обіцянками їх годують щороку, а особливо перед черговими виборами. Нині в районі таких довгобудів ще сім. Відеопрогравач00:0003:53
