Загиблий командир 1 ОМБ “Вовки Да Вінчі”, Герой України Дмитро Коцюбайло із позивним “Да Вінчі” був дуже спокійною дитиною.
Хлопчик понад усе любив малювати, а в юнацькі роки захоплювався пошуками різних артефактів за допомогою металошукача на околицях свого села.
Тоді ніхто не міг уявити, що Дмитро обере для себе військову кар’єру, однак Революція Гідності та війна перевернули його життя. Про дитячі роки Героя України розповіла у сюжеті Hromadske його бабуся Іванна Винник на відкритті музею Коцюбайла у Бовшівській школі на Івано-Франківщині.
Бабуся поділилася, що дуже любила онука і ніколи не сварила. Він буквально виріс у її хаті. Жінка згадала, що в дитинстві Дмитро отримав травму від удару гойдалкою і сподівався, що через це його не візьмуть до армії. Дуже не хотів.
Сьогодні у Бовшеві бережуть пам’ять про Дмитра. Бабуся принесла до музею багато речей з його колекції, також там можна побачити шкільні малюнки “Да Вінчі”, а біля будинку пані Іванни спогадами про внука ростуть посаджені ним берези.
Жінка також розповіла, що братові Дмитра чотири рази намагалися вручити повістку, хоча він має інвалідність і не підлягає мобілізації ще й за законом, оскільки втратив брата на війні.
“Я казала: ще хай раз вони (працівники ТЦК. – Ред.) біля мене стануть, я візьму коштур (палицю для ходьби. – Ред.) і їм вікна повибиваю. Ну невже ви не розумієте, що дитина з інвалідністю”, – зазначила бабуся.
Водночас жінка розкритикувала ухилянтів, які є придатними до служби, але ховаються від виконання свого обов’язку.
“Всім шкода своєї дитини. А моєї не шкода, що він 9 років на війні був у такому пеклі і загинув“, – плаче бабуся.
Дмитро Коцюбайло був родом із села Задністрянське на Івано-Франківщині. У нього залишилося четверо сестер та брат.
Нагадаємо, раніше мати Коцюбайла Оксана Іванівна також поділилася спогадами про дитинство та юність героя. Вона та дві сестри бійця зробили собі на руках татуювання обличчя Дмитра на згадку про героя.
Дмитро Коцюбайло почав виявляти свій патріотизм ще під час Майдану. Тоді, за словами матері, він сказав: “Мам, я йду, я маю йти”. І пішов виборювати свободу України.