Кирило Михайлов, аналітик дослідницької групи CIT (Conflict Intelligence Team) розповів в ефірі Радіо НВ про наміри російського командування залучати до війни в Україні бійців як білоруської армії, так і найманців з Близького Сходу та пошук допомоги у Китаю.
— Вчора з’явилася інформація саме з боку СІТ щодо того, що цей удар касетними боєприпасами по центру Донецька, який відбувся 14 березня, був з комплексу «Точка У», що його здійснили за вашими даними з території контрольованої Росією. Зрозуміло, що сама Росія стверджує, що це Україна обстрілює, як вони кажуть, мирний Донецьк. Чи можете ви розказати, які саме дані щодо цього ви маєте?
— Насправді зараз ми вже не так впевнені в тому, що ми казали. Як ми бачили, цей напрямок, в якому падає частина цієї ракети після застосування, він зазвичай такий самий, як напрямок її польоту. Але це відбувається, коли ракета падає на якийсь м’який ґрунт. Але тут вона впала на асфальт, тому тут не можна робити якихось висновків. Але зараз ця одна з ймовірних версій залишається. Тому що взагалі якось малоймовірно, щоб була залучена тільки одна «Точка» з українського боку, як провокація якась, це може бути спроба відвернути увагу від ударів, які зараз завдаються по підконтрольним Україні містам і селам. І те, що ми зараз третю добу про це говоримо, це означає, що ця спроба цілком вдалася, якщо це насправді була російська атака.
— Я так розумію, що ви ще маєте перевірити цю інформацію більше.
— Зараз ми та наші колеги з Bellingcat працюємо над цією інформацію, і ще якийсь висновок буде зроблено протягом кількох діб, ми сподіваємося.
— Також ми бачили провокації з боку Білорусі. Стверджувалося, що нібито Україна «обстрілює» Білорусь чи якісь міста бомбардує. Було декілька таких дивних, божевільних новин. Який рух техніки з боку Білорусі ви зараз бачите? І як ви оцінюєте ймовірність того, що саме Білорусь, білоруські війська вступлять до України, приєднаються до росіян?
— Ми оцінюємо ймовірність вступу саме білоруських військ дуже низькою. Тому що Лукашенко має розуміти, що його армія менш боєздатна за російську. Там багато строковиків. Якимись боєздатними там можуть вважати якісь два-три підрозділи. Це будуть або повітряно-десантні війська, або сили спеціальних операцій. Вони можуть бути залучені, але більшість там механізованих частин, наприклад, — ні. І наскільки нам відомо зараз, серед самих білоруських військ є небажання воювати з Україною, тому що це цілком не відповідає жодним інтересам Білорусі. І навіть якщо вони будуть застосовані, можна очікувати якоїсь масової здачі в полон, навіть більше за російську. І я вважаю, що Лукашенко, наприклад, може побоюватися, що з тих полонених може бути створена якась вільна білоруська армія, за допомогою тих білоруських волонтерів, які зараз воюють за Україну. І санкційний тиск на Білорусь в такому випадку також посилиться. Я вважаю, що Лукашенко прораховує також і ці варіанти. Хоча це цілком ймовірно, що на нього є тиск з боку Росії до залучення цих військ, до цієї «спецоперації». Тому що ми ж бачимо, що зараз Росія стягує війська взагалі звідти, звідки може.
— Я хотів саме запитати, які війська найбільшу загрозу зараз становлять для України. Є інформація про те, що зараз Росія підтягує резерви. Є також інформація, що нібито це відбувається на Далекому Сході та Сибіру. Тож, які саме з цих резервів становлять найбільшу небезпеку для Україну?
— Сьогодні з’явилася інформація, що також перекидаються резерви з Південної Осетії, нагадую, це окупована територія Грузії, де є російська військова база. І саме з території цієї бази війська наразі перекидаються також в українському напрямку, скажімо так. І також насправді є якесь перекидання з Далекого Сходу, це теж якісь мотострілецькі частини, це важка артилерія, танки. Декілька танків, як визначили наші колеги, вони перекидають навіть з якихось тренувальних частин. І також була інформація, що скорочені навчання курсантів, і також залучення їх до вторгнення. Згадуємо інформацію про залучення громадян Сирії та, можливо, Центральної Африканської Республіки. Тому що такі прецеденти вже були. Сирійці вже воювали на території ЦАР та Лівії, і навпаки громадяни ЦАР, це країна, де є велика присутність російських військ та найманців, також виконували якісь обов’язки військового характеру на території Сирії також.
— Про яку кількість, якщо ми говоримо про технічні та людські ресурси, ми можемо говорити, якщо взяти Південну Осетію, взяти Далекий Схід і, наприклад, ЦАР та Сирію. Про яку кількість технічних та людських ресурсів ми можемо говорити?
— Саме перед масштабною війною, біля кордонів України було зосереджено близько 125 батальйонно-тактичних груп, це таке більш-менш професійне формування РФ. І це зі 168, які зі слів Шойгу були в складі російської армії на 2021 рік. Тобто це означає, що залишається ще 40. Але ми ж пам’ятаємо, що навіть 125 були укомплектовані із залученням строковиків, тому що якщо там є, наприклад, 600−800 осіб в одній батальйонно-тактичній групі, то насправді там бракує кількасот посад, які заповнювалися строковиками. Зараз це вже беззаперечний факт. Тобто ті 40, які залишилися зараз у резерві, там ситуація з комплектуванням особового складу, з технічним станом техніки, це буде гірше за ту, що ми зараз бачимо в тих частинах, які вже зайшли в Україну. А я нагадую, що за даними західних розвідок вже 100% цих частин, які були зосереджені біля кордонів, вже залучені в цій операції. Вони зазнали до десяти відсотків втрат. І ми підтримуємо таку оцінку. І так, резерви, які залучаються, в гіршому для України випадку це третина того, що вже залучено, вони ще можуть якось переломити.
— Тут ми можемо просто говорити про кількість, зрозуміло. Я маю на увазі, що якесь вони відправляють зовсім вже «гарматне м’ясо». Ось це дуже дивно. Якщо вони відправляють резерви, які укомплектовані ще гірше, ніж ті, що зараз вже знаходяться в Україні, то зрозуміло, що це просто, мабуть, більше психологічний момент, ніж момент військової переваги. Чи ви погоджуєтеся з цим?
— Я не знаю, як це буде насправді. Є така точка зору, що зараз російські війська проводять якесь перегрупування, поповнення, оперативну паузу так звану, після якої будуть залучені в новому наступі. Я не можу погоджуватися чи не погоджуватися саме з такою точкою зору, але вона має право на існування. І в такому випадку ті додаткові сили можуть бути кинуті на замикання «котла» на Донбасі. Якщо подивитися на карти, то зараз між угрупуванням, яке наступає на північ з території Запорізької області, і на південь по Харківській області, між ними залишилося менше 200 кілометрів. І це найнебезпечніша зараз ситуація. А також ми маємо пам’ятати про те, що якщо в росіян недостатньо сил наразі на те, щоб захопити Київ, ще може бути достатньо сил на те, щоб відрізати Київ від іншої частини України. Так, це буде дуже важко, це буде дуже важко з логістичної точки зору, тому що чим далі від кордонів Білорусі і Росії, тим гірше буде ситуація з постачанням, з паливом, їжею, боєприпасами. Але ж це цілком ще можливо у наступні кілька тижнів, що саме оточення Києва і якісь спроби диктувати умови на перемовинах вже з такої позиції. Але ж ми маємо пам’ятати, що навіть якщо це вдасться, то ми бачимо, як захисники Маріуполя тримають зараз оборону, і те ж угруповання на Донбасі, якщо воно буде також оточене, воно теж буде тримати оборону і Київ. І це навіть не означає якогось повного порушення керування військами чи якоїсь системи постачань України. Тобто щоб Київ, який знаходиться на півночі країни, він є ключовим для транспортної інфраструктури. Але і навіть без нього є методи, є засоби постачання західної чи української зброї на Лівобережжя Дніпра, наприклад.
— А наскільки вірогідним вам видається те, що Китай може надати технічну, військову допомогу Росії? З’явилася спочатку інформація про те, що Росія звернулася по цю допомогу. Потім Китай, який сказав про те, що «ні, такого звернення не було». Далі була зустріч представників США та Китаю в Римі. І далі з’явилися такі новини в американських виданнях, в тому числі у Financial Times про те, що насправді Китай готовий таку допомогу надати. Тож з вашої точки зору наскільки вірогідно, що це відбудеться? І як це вплине саме на хід війни в Україні?
— По-перше, у Китаї такий самий авторитарний режим, але розумніший, на мою думку. Він прагне зберігати якісь стосунки з Заходом, торгівлею насамперед. І міжнародний престиж, який дозволяє такі заходи проводити, як ось нещодавно Олімпіада. І тут це питання політичне, чи готовий Китай до хоча б частини того міжнародного тиску, який наразі скерований на Росію, чи готовий до такого Китай, це велике питання. І на мою думку, наразі Китай більш за все хоче якогось врегулювання конфлікту при тому, щоб якісь побажання Росії були враховані в мирному ході. Але я не думаю, що Китай зацікавлений саме в якійсь участі в цьому конфлікті на боці Росії. Взагалі для китайців вся ця історія дуже несподівана, тому що їх розвідувальні органи були впевнені, що це все «американська провокація», що насправді Росія не збирається нападати, що це все попередження, яке робила західна розвідка, що це все не більше, ніж провокація. Але Путін переграв не тільки свою армію, якій він до останнього часу не говорив, що вона має робити, а і китайців теж.
— Цікаво, що ви це говорите, тому що там також, якщо спілкуватися з іншими експертами, то вони стверджують, що нібито Китай знав про те, що Росія має намір піти війною проти України ще у листопаді 2021 року. І що про це говорить, наприклад, те, що вони запасалися продовольством, мається на увазі кукурудзою чи пшеницею, тим продовольством, яке вони насправді імпортують з України. Також є ця теорія змови, що нібито саме 4 лютого, коли Путін відвідав відкриття Олімпіади в Пекіні, що нібито Сі Цзиньпіню він саме повідомив, що зараз почнеться. Тож у вас інша інформація?
— Така інформація теж зустрічалася, але ми бачимо, що реакція Китаю відсутня, чи дуже обережна. І ми не бачимо, щоб Китай був якось за це. Я припускаю, що вони могли про це знати, але коли вони про це знали, це теж питання. І дивлячись на те, що росіяни просять китайців про допомогу з початку цієї війни, ми бачимо, що це не було між ними якось обговорено до війни. Ці прагнення з’явилися вже зараз, коли росіяни зрозуміли, що в них «щось пішло не так».
— А яка у вас інформація щодо тієї колони, яка розтягнулася десь на 90 кілометрів, яка рушила в бік саме України? Говорилося, що вони застрягають, тому що там частина техніки якось ламається. Що з цією колоною? Як вона просувається? Який в неї стан?— Ця колона взагалі був такий символ російського наступу, який йшов без урахування логістики, без урахування опору противника. І в результаті якісь 15 тисяч осіб на техніці розтягнулися по одному двохсмуговому шляху від Чорнобильської зони до Києва. І так, по цій колоні завдавали удари, там були проблеми з логістикою, з паливом. Наразі наскільки нам відомо, ця колона «розсіялася» і частина має долучитися саме до наступу на південь від житомирської траси, де вони будуть робити спроби оточити Київ з південно-західного напрямку. І частина буде робити якісь спроби наступу саме на Київ з боку чи Пущі Водиці, чи Оболоні і так далі, Виноградаря. До того ж цілком зрозуміло, що навіть така велика колона, її недостатньо на те, щоб навіть контролювати Київ, якщо припустити, що вони б зайшли, як вони бажали, до Києва без якогось організованого опору, це було б недостатньо навіть для контролю такого великого міста. А не кажучи про його захоплення якимось боями на кшталт того, що зараз відбувається у Маріуполі.
— Я бачив ваше інтерв’ю, мені здається, чи дводенної, чи триденної давності каналу Настоящее время, і там ви казали про те, що цей тиждень і, можливо, наступний, можуть бути вирішальними. Що ви маєте на увазі? Чому цей тиждень чи два тижні наступні, що вони будуть вирішальними у цій війні?
— Ми побачимо серйозну якусь російську спробу переломити якийсь хід цієї війни. Тому що їх перший план, якась «спецоперація» з швидким захопленням великих міст, роззброєнням української армії, він не відбувся, він зазнав поразки. І зараз буде якийсь план В, і цей план В передбачає наступ з тими силами, які наразі є. І сконцентрованими, з вирішеннями якихось питань з постачанням, з розвідкою, зі зв’язком. І це ось так план В, це саме як повинна воювати російська армія в конфлікті, який не задумувався спочатку, як така швидка спецоперація, а саме конфлікт з більш-менш рівними противниками, і те, до чого вона готувалася всі ці роки. І ми будемо бачити якісь спроби, як я вже казав, оточити Київ чи оточити угрупування ООС на Донбасі. І ми будемо вже бачити, чи вдасться росіянам реалізувати свій потенціал, який в них ще є, чи ні. І ось саме це і будуть ці вирішальні тиждень чи два. Я припускаю, що росіяни можуть взагалі не залишити якихось боєздатних резервів, але це буде, на мою думку, дуже оптимістичний погляд.
