Ігор Двояк – військовослужбовець з Івано-Франківщини. Протягом 25 років він працював у правоохоронних органах, а від початку повномасштабного вторгнення пішов воювати добровольцем. Нині боронить Запорізький напрямок у складі 102-ї бригади ТРО.
Про це пише Правда.іф з посиланням на Суспільне.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Коли почалася велика війна Ігор Двояк одразу прийшов до військкомату. Каже, що бойовий досвід мав, тож сумнівів не виникало:
“Це стихія моя. Я почав воювати ще з 18 років у Афганістані. Я пройшов службу там. А з 2018 року був у резерві. Ми стрілецькі дні проводили, тренувалися, займалися. Ми готувалися до війни”.
Ігор Двояк. Особистий архів Ігоря Двояка
Воювати в Запорізькій області Ігор почав вже за два місяці після навчань:
“27 квітня був понеділок Великодній, надійшла команда, щоб вся бригада виїжджала, і наш батальйон. Ми спочатку були у Великій Михайлівці – це на зіткненні Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей, а потім вже поступово нас завели в Гуляйполе. І до сьогоднішнього дня ми не втратили жодної позиції”.
Ігор Двояк. Суспільне Запоріжжя
Ігор – головний сержант батальйону. Каже, що відповідає за знання та боєздатність своїх бійців. За майже три роки разом з побратимами пройшли чимало, та найбільше запам’ятався бій взимку 2023 року:
“Ми там втратили шість сержантів. Тоді хлопці відбили. Важкі були бої у нас. Але після того ми й трохи поповнилися орківськими трофеями. Росіяни розкладалися по посадках, і ми тоді їх до 30 “задвохсотили”.
Військові 102-ї бригади ТРО. Особистий архів Ігоря Двояка
Ігор каже, що за понад 1000 днів війна змінилася:
“Війна з появою дронів стала “роботизована”. Раніше ми могли зранку виїхати, обійти всю лінію оборони – від окопу до окопу, від бліндажа до бліндажа. Треба було слухати, щоб не прилетіли міни, не було обстрілів. А зараз з цими FPV-шками – неможливо. Ти просто залітаєш, говориш і виходиш.
Ігор Двояк підписує прапор, який незабаром відправиться із Запорізького напрямку на його рідну Франківщину. Суспільне Запоріжжя
Іншим за майже три роки став і сам Ігор:
“Інакше став на життя дивитися. Більш чутливий став до несправедливості. Тут в усіх хлопців загострилося відчуття справедливості”.
Військові 102-ї бригади ТРО. Особистий архів Ігоря Двояка
Та попри все, каже Ігор, продовжують міцно тримати свої позиції та підтримувати один одного:
“Ми без ротацій. Ми як зайшли у квітні, ми досі ще не вийшли. І люди живуть на передньому краї, у посадках. Це дуже тяжко. З людьми треба говорити. Вони зовсім по-іншому себе почувають, коли до них хтось постійно приїжджає, розмовляє. Вони відчувають себе незабутими в тих посадках”.
Ігор Двояк. Суспільне Запоріжжя
“Завжди страшно. Тільки дурень на війні не боїться. Але в людини головне – можливість перебороти страх. Ти повинен їхати, ти повинен робити цю роботу. А хто поїде, якщо не ти?”
Ігор Двояк
Ігор Двояк з родиною. Особистий архів Ігоря Двояка
Перебуваючи в понад тисячі кілометрів від дому, Ігор мріє про відпочинок та подорож з родиною до моря. Та поки разом із побратимами, продовжує свою боротьбу:
“Напевно, такий лозунг: бажання перемоги, а перемога, щоб стала помстою. Тому що мститися нам є дуже багато за що”.
Прапор, який підписав Ігор Двояк. Суспільне Запоріжжя
