Іванофранківець Володимир Гнатюк дев’ять років живе у Бельгії. На початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну чоловік почав займатися волонтерством.
Спочатку робив це з друзями, а згодом приєднався до благодійного фонду “Грофа”. Про волонтерство за кордоном, мотивацію та виклики читайте в матеріалі Суспільного.
“Пригадую, як вранці 24 лютого мене розбудила дружина зі словами: “Вставай, почалася війна”. Я не розумів, що відбувається, хоча розмови про війну вже й тут (у Бельгії — ред.) були. Ми до останнього не вірили, що це можливо, що війна прийде так раптово. Я одразу вхопив телефон та побачив фото мікрорайону БАМ в диму. Для мене це був трохи шок, нерозуміння, що робити далі”, — каже Володимир Гнатюк.
Волонтерство саме знайшло мене
Володимир Гнатюк розповідає: почав волонтерити у перші дні повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
“Волонтерство саме знайшло мене. На початку березня 2022 року мені зателефонував друг Михайло Бойчук і сказав, що в нього є знайомий лікар і є можливість придбати два автомобілі швидкої. Для цього було потрібно організувати збір грошей. Він попросив мене це зробити. Я погодився. Почав розсилати повідомлення у всіх можливих групах, і вже буквально за два дні ми змогли зібрати суму на перші два авто”, — каже Володимир Гнатюк.
Спочатку Володимир волонтерив з друзями.
“Мої друзі — Михайло Бойчук та Євген Мельникович — це люди, з якими ми організували збір грошей, купляли авто, доправляли їх до кордону, шукали гуманітарну допомогу, медикаменти. Згодом я приєднався до благодійного фонду “Грофа”, — розповідає чоловік.
З волонтерами “Грофи” Володимир Гнатюк познайомився на початку повномасштабної війни, коли отримав від них запит на медикаменти.
“Тоді були проблеми з інсуліном. Ми отримали запит від волонтерів. З рецептами по декілька штук бігали й купляли в аптеках. Ми передали препарат для Івано-Франківської обласної дитячої лікарні. Так я й познайомився з “грофами” і став одним із них”, — каже Володимир Гнатюк.
Люди відгукнулися
Волонтер розповідає: щоб зібрати гроші, надсилали повідомлення у соцмережах з інформацією, що є можливість долучитися до купівлі автомобіля. Згодом люди самі почали звертатися, щоб допомогти.
“Люди відгукувалися. Ми купили перші чотири авто для нацгвардійців у Львів. Потім нас почала підтримувати парафіяльна громада міста Антверпен зі священником Русланом Піхом. Вони запропонували гроші на машину. Також нас підтримала парафіяльна громада міст Льєж та Арлон з отцем Михайлом Шевцовим. Вони купили не одну швидку та не один автомобіль”, — розповідає Володимир Гнатюк.
З його слів, з початку великої війни в Україну передали дев’ять автомобілів швидкої медичної допомоги.
“Сім з них я особисто доправив до кордону. Ще дві машини — мій знайомий Богдан Турчин. Також ми відправили шість медичних машин. Ми купляли їх на фірмі, що займається медичними автомобілями. Вони були спеціально переобладнані для перевезення поранених. Окрім цього, ми купили один позашляховик”, — розповідає волонтер.
Крім авто, каже Володимир Гнатюк, збирали та передавали гуманітарну допомогу.
“Це було медичне обладнання, кардіографи, ноші. Також передавали їжу. Ми купляли спеціальні газові грілки та пічки для бійців. Одяг, термобілизна. Окрім цього, дуже багато людей приносили дитяче харчування, підгузки та одяг для дітей”, — каже Володимир Гнатюк.
Найбільша мотивація — зворотний зв’язок від військових
Волонтер розповідає: зараз люди відгукуються менше. Щоб зібрати гроші, потрібно більше зусиль та часу.
“Можливо, частково хтось втратив мотивацію. Особисто в мене мотивація ще більше посилилася, оскільки посилилася злість на росіян. Якщо я не там, то повинен робити щось корисне тут, якось допомогти тим, хто виборює нашу незалежність”, — каже Володимир Гнатюк.
Найбільшою мотивацією Володимир називає зворотний зв’язок від військових.
“Іноді дивуюся їхній стійкості, незламності. Ми розуміємо, що завдяки нашій допомозі їм там легше стояти. Якщо ми здамося тут, а вони там, то все — ми втратимо країну”, — каже Володимир Гнатюк.
Щоб зібрати гроші, волонтери також організовують різні аукціони та ярмарки.
“Взимку нам передали картину для аукціону. Ми продали її за 300 євро й купили грілки газові для бійців. Також в центральному парку Антверпена ми організували захід “Гаївки: старі традиції”. Були майстер-класи, ярмарок, українська кухня та музика. Ми хотіли показати бельгійцям нашу культуру та традиції. І зібрали гроші”, — говорить Володимир Гнатюк.
З його слів, зараз оголосили збір на евакуаційне авто для медиків. Половина суми вже є. Володимир Гнатюк каже: у липні на Івана Купала організовують ще один ярмарок, щоб закінчити збір.
“Повномасштабна війна змусила переосмислити цінності, те, що було до 24 лютого 2022 року. Як виявилося, до цього ми не цінували те, що маємо, а мали ми багато. Тепер розумію, що треба цінувати все”, — каже Володимир Гнатюк.
