До того, як в українських сім’ях почали ставити ялинки, спершу як різдвяне дерево, а згодом через радянізацію як новорічне, люди робили дідухи.
“Еспресо.Захід” детальніше розповість про цей виріб, передає Правда.іф.
Що таке дідух
Дідух – це українська різдвяна прикраса з колосків, первісно – язичницький ідол, символ предка-покровителя, зачинателя роду, а також символ урожаю, добробуту, багатства.
Ставити на Різдво на покутті дідуха є однією з питомо українських традицій, дуже давніх і вкорінених, особливо на заході України.
Слово “дідух” прийшло зі старослов’янської й у перекладі означає “дух предків”.
“Дідух – це про міцність сім’ї”
Символізує родоначальника сім’ї – Діда. Дідух уособлює місце для духів, предків, дідів, захисників та покровителів будинку. Це символ святого відродження живого у світі.
Як розповіла “Еспресо.Захід” майстриня Марія Кравчук з Волині, яка вже понад 30 років плете солом’яні вироби, дідух є символом міцності сім’ї:
“Як колосок до колоска, так минулі, теперішні й майбутні покоління утворюють незламний сніп. У час війни це додає особливого символізму”, – зазначає пані Марія.
Також дідух – це символ літа й гарного врожаю.
Фото: Facebook-сторінка Марії Кравчук
У християнський час на Святвечір господар будинку (іноді разом з сином) забирав дідух і обходив із ним хату й обійстя. Далі вносив дідух до хати й, переступивши поріг, знімав шапку та промовляв віншування: “Віншую вас з щастям, здоров’ям, з цим Святим вечором, щоб ми в щасті й здоров’ї ці свята провели та других дочекались – від ста літ до ста літ – поки нам Пан Біг назначив вік!”.
Іноді при цьому відбувався обрядовий діалог із родиною:
– Помагай Біг!
– Дай Боже здоровля!
– Що несеш?
– Несу золото…
Потім господар ставив дідух на покутті під іконами. В деяких місцевостях дідух міг доповнюватися 12-ма в’язками сіна.
Свою обрядову роль він виконував упродовж усіх Різдвяних свят, зберігався в оселі до Нового року або до Водохреща. Після цього дідух виносили з настанням темряви на вигін або в сад і спалювали, щоб прикликати цим весну. Попіл дівчата потім висипали на город “щоб родили огірки”.
Зерно ж із дідуха, як каже Марія Кравчук, додавали до зерна, яке мали засіяти навесні. І так щороку, неперервний процес, аби врожай був багатим.
Загалом же кожен регіон України міг вкладати свої додаткові сенси в дідуха, від чого й залежали обряди.
Як зробити дідуха
Як пишуть етнографи, в деяких місцевостях, зокрема на Волині, цей сніп був збірний і складався з колосся жита, пшениці, вівса, ячменю тощо. Часом у нього встромляли серп, косу, граблі, що символізувало трудову діяльність наступного року. Найдавнішою формою обряду можна вважати ту, де в ролі дідуха виступає виготовлений восени зажинковий або обжинковий сніп.
Зробити самостійно дідуха не важко. Наприклад, для невеличкого дідуха достатньо до 20 колосків. Солому і колоски замочіть на 15-20 хвилин у гарячій воді. Вони мають стати м’якими й еластичними.
Є кілька видів дідухів. Найпоширеніший – у вигляді року. Тобто є чотири яруси – пори року. У кожному з них по три відгалуження – місяці. Кожен місяць складається з чотирьох зв’язок по сім колосків, які символізують тижні та дні.
Перев’язуємо у пучечки відібрані й підготовлені колоски (число їх у кожному пучку має бути кратним 7). Вибираємо найтовстіший з них, який буде головою, прив’язуємо навколо нього три менших пучки. Ще п’ять найкоротших пучечків прив’язуємо на нижній ярус.
Дідух проти ялинки
Як повідомляють на сайті “Етнографія”, ялинка прийшла в українське село у 20 столітті, до того часу вона подекуди зустрічалася в будинках аристократів. У селі ж спочатку хвойна утвердилася в хатах багатіїв.
Альтернативною прикрасою селянського інтер’єру на час святок довгий час лишався сніп – дідух. Протистояння двох різдвяних атрибутів почасти мало соціальний характер, що знайшло відображення в етнографічних матеріалах із Закарпаття: “Пани кладуть смерічку, а русин – сніп”. Проте поступово у міжвоєнний період (20 – 30-ті роки 20 ст.) на заході України різдвяна ялинка проникає у селянський побут, виконуючи в ньому як естетичну, так і релігійно-магічну функцію.
Таким чином, попри те, що дідух є традиційним символом Різдва, ялинка давно увійшла до святкової культури українців та стала улюбленим різдвяним атрибутом.
У наш час “мода” на дідухи повертається. Майстриня Марія Кравчук каже, що кількість охочих мати вдома дідуха куди більша за її можливості, тому доводиться багатьом відмовляти у виробі.
“Я думала, що під час повномасштабного вторгнення українцям якось буде не до таких виробів, але в ці 2 роки сталося навпаки: все більше людей повертаються до таких давніх українських традицій”, – резюмує майстриня.
