До того, як в українських сім’ях почали ставити ялинки, спершу як різдвяне дерево, а згодом через радянізацію як новорічне, люди робили дідухи.
“Еспресо.Захід” детальніше розповість про цей виріб, передає Правда.іф.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Що таке дідух
Дідух – це українська різдвяна прикраса з колосків, первісно – язичницький ідол, символ предка-покровителя, зачинателя роду, а також символ урожаю, добробуту, багатства.
Ставити на Різдво на покутті дідуха є однією з питомо українських традицій, дуже давніх і вкорінених, особливо на заході України.
Слово “дідух” прийшло зі старослов’янської й у перекладі означає “дух предків”.
“Дідух – це про міцність сім’ї”
Символізує родоначальника сім’ї – Діда. Дідух уособлює місце для духів, предків, дідів, захисників та покровителів будинку. Це символ святого відродження живого у світі.
Як розповіла “Еспресо.Захід” майстриня Марія Кравчук з Волині, яка вже понад 30 років плете солом’яні вироби, дідух є символом міцності сім’ї:
“Як колосок до колоска, так минулі, теперішні й майбутні покоління утворюють незламний сніп. У час війни це додає особливого символізму”, – зазначає пані Марія.
Також дідух – це символ літа й гарного врожаю.
Фото: Facebook-сторінка Марії Кравчук
У християнський час на Святвечір господар будинку (іноді разом з сином) забирав дідух і обходив із ним хату й обійстя. Далі вносив дідух до хати й, переступивши поріг, знімав шапку та промовляв віншування: “Віншую вас з щастям, здоров’ям, з цим Святим вечором, щоб ми в щасті й здоров’ї ці свята провели та других дочекались – від ста літ до ста літ – поки нам Пан Біг назначив вік!”.
Іноді при цьому відбувався обрядовий діалог із родиною:
– Помагай Біг!
– Дай Боже здоровля!
– Що несеш?
– Несу золото…
Потім господар ставив дідух на покутті під іконами. В деяких місцевостях дідух міг доповнюватися 12-ма в’язками сіна.
Свою обрядову роль він виконував упродовж усіх Різдвяних свят, зберігався в оселі до Нового року або до Водохреща. Після цього дідух виносили з настанням темряви на вигін або в сад і спалювали, щоб прикликати цим весну. Попіл дівчата потім висипали на город “щоб родили огірки”.
Зерно ж із дідуха, як каже Марія Кравчук, додавали до зерна, яке мали засіяти навесні. І так щороку, неперервний процес, аби врожай був багатим.
Загалом же кожен регіон України міг вкладати свої додаткові сенси в дідуха, від чого й залежали обряди.
Як зробити дідуха
Як пишуть етнографи, в деяких місцевостях, зокрема на Волині, цей сніп був збірний і складався з колосся жита, пшениці, вівса, ячменю тощо. Часом у нього встромляли серп, косу, граблі, що символізувало трудову діяльність наступного року. Найдавнішою формою обряду можна вважати ту, де в ролі дідуха виступає виготовлений восени зажинковий або обжинковий сніп.
Зробити самостійно дідуха не важко. Наприклад, для невеличкого дідуха достатньо до 20 колосків. Солому і колоски замочіть на 15-20 хвилин у гарячій воді. Вони мають стати м’якими й еластичними.
Є кілька видів дідухів. Найпоширеніший – у вигляді року. Тобто є чотири яруси – пори року. У кожному з них по три відгалуження – місяці. Кожен місяць складається з чотирьох зв’язок по сім колосків, які символізують тижні та дні.
Перев’язуємо у пучечки відібрані й підготовлені колоски (число їх у кожному пучку має бути кратним 7). Вибираємо найтовстіший з них, який буде головою, прив’язуємо навколо нього три менших пучки. Ще п’ять найкоротших пучечків прив’язуємо на нижній ярус.
Дідух проти ялинки
Як повідомляють на сайті “Етнографія”, ялинка прийшла в українське село у 20 столітті, до того часу вона подекуди зустрічалася в будинках аристократів. У селі ж спочатку хвойна утвердилася в хатах багатіїв.
Альтернативною прикрасою селянського інтер’єру на час святок довгий час лишався сніп – дідух. Протистояння двох різдвяних атрибутів почасти мало соціальний характер, що знайшло відображення в етнографічних матеріалах із Закарпаття: “Пани кладуть смерічку, а русин – сніп”. Проте поступово у міжвоєнний період (20 – 30-ті роки 20 ст.) на заході України різдвяна ялинка проникає у селянський побут, виконуючи в ньому як естетичну, так і релігійно-магічну функцію.
Таким чином, попри те, що дідух є традиційним символом Різдва, ялинка давно увійшла до святкової культури українців та стала улюбленим різдвяним атрибутом.
У наш час “мода” на дідухи повертається. Майстриня Марія Кравчук каже, що кількість охочих мати вдома дідуха куди більша за її можливості, тому доводиться багатьом відмовляти у виробі.
“Я думала, що під час повномасштабного вторгнення українцям якось буде не до таких виробів, але в ці 2 роки сталося навпаки: все більше людей повертаються до таких давніх українських традицій”, – резюмує майстриня.
