11 травня в селі Долина Олешанської громади, що на Івано-Франківщині, відкрили Алею слави та пам’яті, на якій розмістили банери з фотографіями полеглих у російсько-українській війні бійців Тараса Даниша, Остапа Бринського, Євстахія Бобика, Ігоря Палюги та Володимира Візнюка.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Захід присвятили пам’яті українських бійців та полковника Української повстанської армії Василя Бринського на псевдо Блакитний, який загинув 80 років тому в бою з енкаведистами, повідомила кореспондентка Суспільного.
Діти на відкритті Алеї слави та пам’яті в селі Долина, 11 травня 2025. Суспільне Івано-Франківськ/Діана Яців
Пам’ятні банери розмістили в центрі села, поблизу пам’ятника Василю Бринському та землякам-упівцям. На захід прийшли місцеві жителі, рідні та друзі полеглих воїнів, а також нащадки полковника УПА й учасники “Всеукраїнського братства ОУН-УПА імені генерал-хорунжого Романа Шухевича”.
Члени “Всеукраїнського братства ОУН-УПА імені генерал-хорунжого Романа Шухевича”, 11 травня 2025. Суспільне Івано-Франківськ/Діана Яців
“Історія, на жаль, має властивість повторюватися. Як і 80 років тому, так і сьогодні, ми оплакуємо жертв цієї жорстокої війни. Колись великий полковник з нашої рідної Долини Василь Бринський воював проти двох сил — гітлерівського та сталінського режимів. Нині наші герої воюють з рашистським режимом Путіна. Наше основне завдання — пам’ятати про них, підтримувати ЗСУ, а також молитися за їхню міць та нашу перемогу”, — сказав голова Олешанської громади Богдан Двояк.
На відкриття Алеї слави та пам’яті в Долині прийшли близько пів сотні людей, 11 травня 2025. Суспільне Івано-Франківськ/Діана Яців
Онук полковника УПА Ярослав Бринський розповідає: його дід у 1945 році загинув після облави НКВС, а бабуся померла від тифу. Згодом 11-річного батька Ярослава депортували в Караганду, бо він був сином повстанця.
Пам’ятник полковнику УПА Василю Бринському та його побратимам у селі Долина, 11 травня 2025. Суспільне Івано-Франківськ/Діана Яців
“Коли тата вивезли за межі України, він не мав куди повернутися, бо рідний будинок забрала радянська влада. Я народився вже у Карпатах. Але моє коріння — тут. Ми боремося з нашим ворогом вже майже чотири століття. Росія не бачить нас українцями чи навіть сателітами імперії, а радше просто рабами. Тому ми маємо гордитися тим, що ми — українці, а також вчити дітей, ким вони є, знати, хто наш друг і ворог”, — розповів Ярослав Бринський.
Онук полковника УПА Василя Бринського Ярослав (з мікрофоном у руках), 11 травня 2025 року. Суспільне Івано-Франківськ/Діана Яців
Один із банерів на Алеї слави та пам’яті в Долині присвячений Остапу Бринському — громадському діячу, учаснику Революції гідності, художнику та військовослужбовцю, який загинув 19 серпня 2023 року поблизу Бахмута. Він походив з роду Бринських і був нащадком не лише полковника УПА Василя Бринського, а й скульптора та чотаря Української галицької армії Михайла Бринського.
Пам’ятний банер із фотографією Остапа Бринського поруч із пам’ятником його родичу — полковнику УПА Василю Бринському, 11 травня 2025. Суспільне Івано-Франківськ/Діана Яців
“Москва завжди робила основний приціл на свідомість. Нищила пам’ять і робила все, щоб діти не пам’ятали своїх батьків і за що ті боролися. Ми маємо дуже яскравий приклад родини Бринських, яка показує тяглість цієї визвольної боротьби — починаючи від Першої світової війни й до Української повстанської армії та сучасної московсько-української війни”, — говорить директор комунального підприємства “Пам’ять” Василь Тимків.
Батько полеглого воїна Остапа Бринського — художник Богдан Бринський. Суспільне Івано-Франківськ/Діана Яців
Тарас Бринський — рідний брат Остапа. Він також боронив країну від початку повномасштабного вторгнення РФ, а тепер демобілізувався. Чоловік каже: у дитинстві вони з братом проводили багато часу в Долині, де народився їхній батько Богдан, а також добре знали про власне походження. Тарас зазначив, що неподалік Алеї слави та пам’яті в селі досі стоїть радянський пам’ятник.
Тарас Бринський — ветеран та молодший брат Остапа Бринського, село Долина, Івано-Франківщина, 11 травня 2025. Суспільне Івано-Франківськ/Діана Яців
“З нього зняли зірку. Але дуже цікаво дивитися на цей меморіал і пам’ятник повстанцям. На першому викарбувано до двох десятків імен. У той час як на другому — майже сто. Це свідчить про те, що в ті часи більшість боролася у лавах УПА. І це все — молоді хлопці”, — сказав Тарас Бринський.
Ліворуч — радянський меморіал, праворуч — пам’ятник полковнику УПА Василю Бринському та борцям за волю України, село Долина, 11 травня 2025. Суспільне Івано-Франківськ/Діана Яців
Що відомо про полковника УПА Василя Бринського
Василь Бринський на псевдо Блакитний народився 25 квітня 1896 року в селі Долина. У Першій світовій війні воював в австрійській армії. Під час бойових дій в Італії він потрапив у полон. Після звільнення вступив до лав Української галицької армії, у складі якої служив спочатку чотарем, а згодом — сотником.
На початку 1930-х років Бринський став членом ОУН. Під час німецької окупації він був заступником військового референта Станиславівської округи. Повстанець проводив вишколи новостворених сотень поблизу Яремча, в Чорному лісі, а також на полонині Малиновище в Карпатах.
Василь Бринський керував Українською повстанською армією під час штурму Тлумача. 20 грудня 1944 під його командуванням з міста вдалося звільнити 45 українських бранців. У тому бою ліквідували 60 енкаведистів, знищили будинок міліції та в’язницю.
Напередодні Великодня, 5 травня 1945 року, Василь Бринський з побратимами потрапив в облаву в урочищі Данчиця, поблизу села Долина. У тому бою його поранили в плече, після чого полковник УПА дав команду своїй групі відходити. Повстанець прикривав відхід побратимів, не здався у полон, залишивши останню кулю для себе. Поховали Василя Бринського у рідному селі Долина.
Що відомо про воїна Тараса Даниша
Тарас Даниш народився 26 вересня 1992 року в Долині. У перші дні повномасштабного вторгнення став на захист країни. Спочатку служив у Закарпатській області. Згодом військового перевели в зону бойових дій.
Тарас Даниш служив у штурмовій роті 711 полку охорони Державної спеціальної служби транспорту. Воїн прийняв свій останній бій 14 травня 2023 року поблизу села Іванівське, що на Донеччині. Його посмертно нагородили орденом “За мужність” III ступеня.
Жінка запалює свічку на Алеї слави та пам’яті в Долині, 11 травня 2025. Суспільне Івано-Франківськ/Діана Яців
Що відомо про прикордонника Остапа Бринського
Остап Бринський народився 30 липня 1987 року в Івано-Франківську. Закінчив гімназію № 1, згодом — здобув спеціальність філософа у Києво-Могилянській академії. Брав участь в Революції гідності та у 2014 році поривався потрапити на фронт. Остап кілька разів ходив до військкомату, проте тоді його не взяли на службу.
На початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну чоловік вивіз свою родину з Києва до Івано-Франківська та записався добровольцем в ТрО. Згодом перевівся в 94 прикордонний загін й боронив кордони України спочатку на півночі, а потім і на сході.
Остап Бринський загинув 19 серпня 2023 року в бою під Бахмутом під час мінометного обстрілу. У нього залишилися дружина з донькою, рідний брат, батьки. 23 лютого 2024 року воїна посмертно нагородили орденом “За мужність” III ступеня.
Пам’ятний банер із фотографією полеглого у російсько-українській війні бійця Остапа Бринського, 11 травня 2025. Суспільне Івано-Франківськ/Діана Яців
Що відомо про розвідника Євстахія Бобика
Євстахій Бобик народився 17 серпня 1994 року в селі Долина, проживав із сім’єю у Делеві. Навчався в Івано-Франківському ПТУ № 13. У вересні 2023 року чоловік поповнив ряди Збройних сил України. Служив розвідником у 126 бригаді територіальної оборони.
Разом із побратимами боєць боронив Херсонщину. 13 березня 2024 року Євстахій Бобик поліг під час бойового завдання поблизу Новотягинки Херсонської області. У нього залишилися батьки, дружина Уляна та маленький син.
9 квітня 2025 року воїна посмертно нагородили орденом “За мужність” III ступеня. На фасаді місцевої школи у Долині відкрили пам’ятну дошку на його честь.
Діти кладуть квіти на Алеї слави та пам’яті у Долині, 11 травня 2025. Суспільне Івано-Франківськ/Діана Яців
Що відомо про бійця Ігоря Палюгу
Ігор Палюга народився 4 квітня 1964 року в селі Долина, жив у Тлумачі. Чоловік працював лікарем ветеринарної медицини. На початку АТО його призвали до лав Збройних сил України. Ігор Палюга до квітня 2016 року служив заступником командира батареї у складі 79 десантно-штурмової бригади.
У січні 2023 року чоловік знову став на захист країни. Ігор Палюга до травня 2024 року боронив Запорізьку область у мінометному взводі 102 окремої бригади ТрО.
25 червня 2024 року військовий помер в лікарні в Тлумачі. У нього залишилися дві доньки.
Другий ліворуч — банер із фотографією учасника АТО/ООС та військового Ігоря Палюги, 11 травня 2025. Суспільне Івано-Франківськ/Діана Яців
Що відомо про штурмовика Володимира Візнюка
Володимир Візнюк народився 30 червня 1983 року в селі Долина. Він пішов захищати країну 30 жовтня 2023. Служив штурмовиком та гранатометником у 15 окремому гірсько-штурмовому Севастопольському батальйоні 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
Чоловік двічі отримував поранення на фронті, проте повертався до служби. У квітні 2024 року його нагородили відзнакою Міноборони “За поранення”, а у грудні того ж року — орденом “За мужність” III ступеня.
Володимир Візнюк загинув 18 березня 2025 року поблизу села Привільне Волноваського району, що на Донеччині. У нього залишилася дружина, син, мати та сестра.
