Анастасія Бєлікова на позивний “Зміючка” з Івано-Франківська, ще задовго до повномасштабної війни, у 18 вирішила пов’язати своє життя з військом. Прикладом для юної Анастасії став близький друг, який захищав Україну ще з 2014 року.
Про це пише Правда.іф з посиланням на МІСТО.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
«Я вирішила, що потрібно служити. Довго бігала до військомату, 2 місяці боролася за те, щоб мені підписали контракт і таки домоглась», – пригадує Анастасія.
Дівчина протягом 4 місяців пройшла підготовку на Львівщині і одразу поїхала в свою частину. Тоді все здавалось цікавим, але звикнути до такого режиму було важко. Після навчання Анастасія потрапила до 109 гірсько-штурмового батальйону. Та на полігоні займалась тільки документами продовольчої служби, але розуміла, що це не те, про що вона мріяла.
«Це не те, про що я мріяла і чим хотіла займатись. Тому вже будучи в зоні ООС я перевелась у роту та переїхала на позиції до підрозділу. Це був Маріупольський напрямок, тоді я зрозуміла, що знаходжусь там де й хотіла», – каже Анастасія
24 лютого застало Анастасію на Волині. Тоді їх із батальйоном одразу відправили на кордон з Білоруссю. А вже на початку березня дівчина із побратимами вирушила на Житомирщину, де брала участь у боях за Київську область. Саме там вона і зрозуміла, що війна остаточно почалась.
«Там я зрозуміла, що війна остаточно таки почалась. В перші години нашого приїзду нас накрила авіація… розірвалась бомба метрів 30 від нас. Чудом я з двома товаришами залишились живими, один із них отримав осколкові поранення. На контузії ми тоді не звертали уваги. Але Київщина бралась на характері та адреналіні, навіть морози здавались легшими. Там вперше довелося відчути серйозну війну – жорстоку і болючу. Там були перші втрати… », – згадує франківка.
Після нічного знайомства з авіацією зранку почався штурм і чорний день для батальйону. Того дня бійці попали у засідку, загинуло багато хлопців, багато було і поранених.
Перше поранення
Влітку 2022 року при штурмі посадки у Луганській області Анастасія отримала осколкові поранення ніг та контузію. Дівчина пригадує, що разом із групою приїхала на підмогу. А через дві години разом із побратимами поїхала до госпіталю.
«Йшов артилерійський обстріл, снаряд впав біля мого окопу. Мене засипало… Коли я отямилась відчула різку пекучу біль і подумала, що ноги немає. Але нащастя вона на місці і зараз я бігаю»
Після поранення дівчина служить в артилерії.
Жінка на війні
«Жінці на війні нелегко, але людина звикає до всього. Жінки тут на рівні з чоловіками. Але побратими намагаються десь дати нам легшу роботу, поставити в наряд в таку годину, щоб не було холодно»
10 хвилин у душі
На одній із позицій батальйону в зоні ООС навіть змайстрував собі баню. Тільки в них був дефіцит води.
«На цій війні реально важко, але не тільки дівчатам. На початку ми мились вологими серветками та одноразовими душами. Інколи щастило помитись у місцевих на Київщині, коли передавали поранених. 10 хвилин у душі – це щастя на декілька тижнів», – розповідає франківка.
Відмова від повсякденних дівчачих б’юті процедур не стала проблемою для Анастасії.
«Для мене відмова від косметики, нігтів, вій та іншого, не стало якоюсь трагедією чи проблемою. Я розуміла, де я знаходжусь, що це непрактично і непотрібно. Навіть зараз, я фарбуюся, тільки коли десь їду або вдома у відпустці»
Ситуація на фронті
«Зараз ситуація на фронті дуже складна. Чомусь люди впевнені у нашій швидкій перемозі та у тому, що контрнаступ швидко пройде. Але, не потрібно забувати, що йде війна і зняти рожеві окуляри. Згрупуватись і працювати всім на благо. Ми міцно стоїмо та робимо нереальне…»
Наразі 23-річна франківка мріє про закінчення війни та про перемогу.
«Планую дожити до перемоги, а там вже сім’я, діти. Прилаштуватись до нового життя з перемогою у вільній країні», – додала вона.
