Волонтер, засновник Благодійного фонду «ВОЛОНТЕРСЬКИЙ КОРПУС ПРИКАРПАТТЯ» Орест Кушлик впродовж півтора року назбирав три колекційні дошки із шевронами із різних військових підрозділів (бригад, полків, батальйонів тощо).
Одна така — налічує більше шістдесяти шевронів. Дві попередні — відправлено до Великобританії для тамтешніх волонтерів — Назара Харуна та англійця «Вози». Тим часом у волонтера сама по собі (завдяки вдячним захисникам) почала створюватись четверта. Чоловік мріє у майбутньому всі свої презенти з фронту зібрати в невеличкий музей в Кропивницькій гімназії, в якій і сам навчався.
Двадцять п’ятого лютого 2022 року Орест Кушлик спонтанно включився у волонтерську роботу. Спочатку допомагав матерям із дітьми, які виїжджали за кордон, адже кілька років як підприємець займався легалізацією громадян України — сприяв у оформленні посвідок на проживання у країнах Скандинавії, Прибалтики, Польщі та Чехії, повідомляє Правда.іф з посиланням на “Вікна”.
«У перші дні повномасштабної війни була проблема, де знайти екіпірування військовим. Через своїх друзів з Німеччини, Англії, Швеції налагодили їхнє постачання».
Перший оптичний тепловізійний приціл і тепловізор передали у березні воїну Національної поліції Віктору Паньківу (полк «Сафарі»), котрий у травні 2022 року, на жаль, загинув на Запорізькому напрямку. Волонтерство — це командна робота, акцентує Орест. Від друга Руслана Солдата (родом з Голиня) та його команди з Англії регулярно надходять донати на українську перемогу. Відповідно там закуповують якісніший, а головне — дешевший одяг та взуття. Також друзі в Швеції, Іспанії систематично долучаються до потреб військових.
«На завершення 2023 року ми відправили допомоги у понад шістдесят військових частин, де служили чи досі служать хлопці. Стараємось допомогти всім, хто звертається, незалежно, чи вони місцеві (з нашого району, області), чи з інших регіонів держави».
Орест розповідає, що хлопці також хочуть якось віддячити за допомогу, тому роблять різні подарунки з фронту. До прикладу, 20 бойових прапорів (позаду співрозмовника на стіні прапор полку «Сафарі», більшість власників підписів — знає особисто). Близько десяти монет ЗСУ отримав від десантників. А ще — багато відстріляних боєприпасів та використаних гільз. Поруч на столі стоїть гільза з бавовною від Андрія Паньківа («Герцика»), аеророзвідника з Кропивника.
«Мегарозумний, мегапозитивний, мегапатріотичний хлопець. Таких би побільше. Від саперів 79 батальйону 102 бригади — тризуб з патронів на дерев’яному полотні. Такі презенти — це знак поваги та дружби».
Але найбільше Орест Кушлик пишається колекцією шевронів. Розповідає, що деякі повторюються з тих самих бригад, батальйонів, рот, взводів, відділень, але вручені були різними військовими. Також принциповим є і те, що без попередньої допомоги шеврон не бере — його вважає незаслуженим.
Хоча й сама колекція могла бути більшою, якщо б на початку війни займався статистикою.
Про настільну колекцію розповідає коротко, але в пам’яті спливає багато спогадів. Безліч військових знає особисто, адже вони або з його рідного Кропивника, або по сусідству. Хоча є й такі, з якими знайомі тільки через телефонний зв’язок.
«Шеврони є бригадні: 10 коломийської гірсько-штурмової «Едельвейс» (подарований калушанином Сергієм Сюмою — позивний «Самсон»). Він весною 2023 року звернувся за допомогою в екіпіруванні, а коли прийшов із відпустки, тоді привіз цей подарунок. Окремі механізовані: 53, 56 та 24 (місто Яворів), 42 (Роман Кривенький), 67 бригада сформована з добровольців ДУК «Правий сектор», 110 та 3 батальйон — подарунок від воїна з Вістової Василя Рашковецького».
Три шеврони — з 63 Хмельницької («Руйнівна лаба» — Михайло Кулик презентував цей шеврон). Він, зі слів Ореста, — військовий конструктор. Коли почався інтенсивний розвиток безпілотних літальних апаратів, у складі бригади робив неймовірні речі. Сама бригада виконувала бойові завдання на Авдіївському напрямку (останні звідти виходили). 72 «Чорних запорожців» та 93 «Холодний Яр» — ці дві бригади в основному воювали на Бахмутському напрямку.
«Десантно-штурмові: 95, 80, 46, 45 (мій односелець з Кропивника Ігор Ляхович), 81 (Павло Олексієнко з Тернопільщини, служить у 122 батальйоні, що входить у її склад). 128 Закарпатська гірсько-штурмова та третя, п’ята — штурмові. Останній у неділю відправляли Старлінк, вчора його хлопці отримали. Перша, четверта (подарунок Богдана Джуса — воїна з Кропивника) танкові бригади. 38 морської піхоти — ми їм передавали FPV-дрон, яким було ліквідовано танк. З 71 єгерської, що входить до складу десантно-штурмових військ. 124 бригада ТрО (місто Херсон). ЗРАДН ППО (28 окрема механізована бригада). 102 бригада ТрО (місто Івано-Франківськ). Ізюмське ТрО, 112 бригада ТрО (місто Київ)».
В Київський теробороні служить батько Ореста. Він активно боронив столицю весною 2022.
«Серед батальйонних — 79, 124 батальйон особливого призначення «Опфор» (постійно Донецький напрямок). Туди відправлено сотні комплектів взуття та форми. З Голиня служив у ній Назарій Мазурик — позивний «Позитив». 52-ий окремий стрілецький — два шеврони привіз із зони бойових дій житель міста Калуша Юрій Юрович. 46 окремий стрілецький бат входить у склад 24 механізованої бригади. Передав презент воїн із Кропивника Володимир Лазоришин (позивний «Пух»). Третій мінометний взвод. Дублянські котики — це підрозділ аеророзвідки 103 бригади (Львівська ТрО). «Полк «Сафарі» — шеврон від Ярослава Мошківа, штурмовика з Голиня. Пізніше цей полк ввійшов у склад бригади «Лють», що стала частиною гвардії наступу. Шеврон останньої — передав військовий коломийської десятки Андрій Шинкар. Хоч він там безпосередньо не служить, але у військових у практиці знайомства також присутній обмін шевронами. А от Микола Івахнюк родом із Кадобної — проходить службу в «Сталевому кордоні», що входить у гвардію наступу. Восьмий батальйон коломийської бригади — Петро Багринівський з Голиня, мотопіхотний тієї ж «десятки» — Ярослав Барнич. Сьомий окремий стрілецький батальйон — Шевчук Віталій із Голиня. 14 полк спеціального призначення, що займається в основному дронами, «Кракен» розвідка від ГУРу. Від воїна родом із Голиня (офіцер, командувач саперами Денис Ляхович) отримав також шеврон. Кіборг з Пійла (проживає в Голині) Олега Дюг з позивним «Рембо» віддав свій шеврон, з яким захищав Донецький аеропорт. Зараз чоловік проходить лікування після важкого поранення на Запоріжжі. Почесним у колекції є шеврон «4.5.0 Прикарпаття» майбутнього реабілітаційного центру в пам’ять Олега Перегуди із Пійла. «Дикі вепри» — маленький підрозділ 14-го прикордонного мобільного загону. Наявний загальновійськовий шеврон прикордонної служби. «Чорногора» — ПВО у складі 102 бригади ТрО (Роман Бреславський — воїн з Кропивника)».
Особливий сум та спогади викликають у співрозмовника шеврони тих військових, яких уже немає в живих. Окремі з них були друзями, односельчанами, родичами.
«Шеврон 114 бригади тактичної авіації привіз мені Іван Барнич (мій друг та брат). Він був переведений у 35 бригаду морської піхоти і загинув на Донеччині. 59 окрема механізована бригада імені Якова Ганзюка (тут проходив службу друг дитинства Станіслав Сеник. У липні 2022 року загинув на Миколаївщині). Коли згадувати Станіслава, то згадую веселе і незабутнє дитинство, адже ми разом виросли. 1241 — військова частина, зокрема 50 полк, у якому служив та загинув депутат Івано-Франківської міської ради, активний містянин та спортсмен Віталій Мерінов. Батальйон імені Кульчицького асоціюється з Ростиславом Лазоришиним (мобілізований у квітні 2023 року, а у липні загинув у Луганській області). Кожен шеврон має глибшу історію і для мене дуже дорогий серцю спогад. Часто я їх переклеюю, змінюючи послідовність — це як форма «релаксу»».
У кінці травня Орест Кушлик через ЦНАП оновив свої військові дані.
«Думаю, моя безпосередня участь у бойових діях не за горами — це просто питання часу. Тому поки морально себе налаштовую і прислухаюсь до порад досвідчених військових. А поки є час — допомагаю іншим. Практично у кожній сім’ї хтось на фронті — з рідних, друзів чи знайомих. Тому ці люди донатять безпосередньо військовослужбовцям. Крайній мій збір був для Ореста — товариша із третьої штурмової бригади. Збирали на обвіси для автомата АК74. У вересні минулого року захисник отримав поранення в Андріївці біля самого Бахмуту. Відповідно зброя його була втрачена. Ми оголосили збір — 40 тисяч гривень, зібрали тільки 20, а решту — він додав сам. Щодо благодійного фонду, то тут поступають кошти регулярно. Звідси, відповідно до запитів та потреб військових, стараємося допомогти. Основний акцент робимо на дрони, оптику, засоби зв’язку і якісне екіпірування».
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
