У 2017 році в селі Поточище Городенківського району знайшли бідон з матеріалами УПА. Агітки, листівки, незрозуміла карта, якісь списки.
Десь 70 років тому повстанці, імена яких ми, напевно, ніколи не дізнаємося, закопали їх для своїх товаришів. А сталося так, що відкрили той бідон далекі нащадки уже в незалежній Україні. Архів відносно добре зберігся, але ніщо не вічне – особливо папір… Про це пише Правда.іф з посиланням на Репортер.
«І діждати дня волі»
На третьому поверсі франківської ратуші – вона ж обласний краєзнавчий музей – одна з виставок, присвячених боротьбі за незалежність. По ліву руку – часи УПА, по праву – сучасна війна.
В залі – притаманний музеям запах старого паперу, а ще мокрої підлоги. Прибиральниця трохи коситься, але нічого не каже, коли йдемо роздивлятися вітрину, де виставлена частина матеріалів з того бідону.
Частина з них цілком ціла й читабельна.
«Українська молоде!
Більшовицькі обманці втягують вас до комсомолу. Мають на меті зробити з вас зрадників рідного народу. Не йдіть до комсомолу! Не слухайте облудної пропаганди. Смерть московсько-більшовицьким окупантам!
Смерть організаторам комсомолу серед української молоді. Смерть сталіну».
«Українці!
До чесних членів українського народу, кому добро свого народу дорожче понад усе, хто не продав своєю шкури чортові сталіну. Всі як один чоловік допомагайте українським селянам врятувати хліб від сталінської хлібодрачі.
Геть сталінську хлібодрачу.
Смерть ненаситним большевицьким катам, що вимордовують українським народ.
Хай живе згуртований українським народ у боротьбі за волю і незалежність України.
Українські повстанці».
На невеличкій карті з незрозумілими позначками біля Надвірної, Делятина та Білих Ослав бракує кількох кусочків по лініях згину. Така ж ситуація на вітальній листівці, де хрестиком намальований тризуб і «Слава Україні – Героям Слава»
«В день ваших іменин.
Пересилаю вам щирий дружній привіт.
Найкращі революційні побажання.
Бажаю вам щастя, здоров’я
Та добрих успіхів в роботі.
І діждати дня волі.
Зажити в УССД.
На многая літа.
Оля».
Матеріали, які були в цьому бідоні, справді добре збережені, – розказує заввідділу історії Мирослава Захарова. – Одним із видів діяльності упівців після звершення Другої світової якраз була пропагандистська діяльність. Вони вкладали дуже багато сил, енергії, натхнення, щоб донести до населення, що боротьба триває, що не треба відступати від своїх ідей. І якраз для того видалася оця друкована продукція.
Зазвичай, продовжує вона, в кожній з криївок була друкарська машинка і так само в упівців були друкарські верстати – заховані, засекречені.
І щоб передати ці папери далі, їх закопували у певному місці – в бідонах, бо на той час це був найнадійніший матеріал. Потім передавалися координати і воно йшло далі.
Крім агіток, тут були карти, бофони (гроші УПА. – ред), списки людей, які брали участь у підпільній діяльності та навіть списки тих, кого підозрювали у зраді.
Читайте: Галич зберігає таємниці. Як з користю провести вікенд та набратися вражень (ФОТО)
Треба розуміти, кажуть музейники, що друкована продукція – це практично єдині артефакти, які виготовлені самими підпільниками.
УПА – це армія без держави, – каже Мирослава Захарова. – Вони фінансувалися за рахунок людей, які її підтримували. У них навіть були свої гроші – бофони – бойовий фонд. І упівці так само їх друкували і давали людям, які їх підтримували. З тою метою, що, коли буде вільна Україна, їм ці гроші відшкодують. А от форма… Коштів на те, щоб пошити собі однострій, звичайно, не було. І тому у них переважно форма трофейна – це могли бути німецькі галіфе, російський пояс і звичайний цивільний піджак. Зброя – така ж історія.
Єдине, що у них було на той час, – це ідея, яку вони доносили тими засобами, які їм були доступні.
Охоронці пам’яті
Нині у краєзнавчому музеї оцифровують експонати з цього бідона. Це стало можливим завдяки проєкту «Memory savers». Саме в його рамках музей отримав сучасне обладнання. Також проєкт передбачає залучення молоді, яка зацікавлена в музейній справі.
Тож нині упівський архів оцифровує студентка Ярина Захарова. Дівчина працює зі спеціальним сканером, завдяки якому робиться цифровий відбиток друкованої продукції.
Це сканер не такий, як люди зазвичай собі уявляють, – посміхається вона. – Що от кладеш, зверху притискаєш – і сканує. Ці листівки і так не в найкращому стані.
Музейний сканер схожий на лампу. Як тільки Ярина кладе на килимок упівський бофон – чітке зображення з’являється на екрані ноутбука.
Читайте: Ґердан покаже, де твій дім. Як на Прикарпатті жінки встановили рекорд України
Після цього лишається занести експонат в базу даних, додати загальний опис: де знайдено, якщо є відомості – хто автор… Доволі багато скрупульозної роботи.
Нині ці листівки і так не в найкращому стані, а через кілька років буде ще гірше, тож, звісно, краще зафіксувати їх такими, як вони є зараз, – каже дівчина.
Що з ними далі? В рамках цього ж проєкту музей отримав доступ до платформи «Museum digital». Тобто згодом усі оцифровані експонати будуть у загальному доступі – будь-хто зможе зайти на сайт і глянути на них.
Згодом буде більше
Нині, коли Україна втрачає не просто експонати, а цілі музейні установи, збереження даних у цифровому форматі є пріоритетом для музейних працівників, – розповідає наукова співробітниця Леся Михайлів. – Тому для нас було так важливо долучитися до проєкту «Memory savers».
Проєкт започаткували громадська спілка «Центр цифрової історії» з Рівного та ініціатива SUCHO (Saving Ukrainian Cultural Heritage Online). А фінансується він з коштів німецького Фонду EVZ («Пам’ять, відповідальність, майбутнє»). Триває з 1 липня по 30 грудня.
Саме в рамках проєкту музей отримав кошти на обладнання – фотоапарат, лайт-куб, ноутбуки, сканер – на загальну суму 3000 євро.
Читайте: Хати пам’ятають минуле. Світлана Ославська – про нову книжку, українські села і Сєверодонецьк
І упівський архів – далеко не все, що оцифровують в його рамках. Леся Михайлів пояснює, що вимогою Фонду EVZ було те, щоб мінімум 25% оцифрованих матеріалів стосувалися Другої світової війни. Архів логічно вписався у ці рамки.
Але в рамках проєкту я паралельно працюю над оцифруванням групи «Зброя», а до того часу у нас вже було оцифровано група «Ікони», «Метали», «Бісер», – розказує пані Леся. – Загалом наш музей налічує більше 118 тисяч експонатів, тому в перспективі ми плануємо оцифровувати кожну групу.
Доступним архів стане на платформі «Museum digital» по завершенні проєкту. До речі, участь в поточному беруть 22 музеї з усієї України. В кожному так само залучений до роботи студент чи студентка. На завершення вони мають представити свої спільні цифрові музейні проєкти. Тож справжньої історії в мережі стане більше.
Авторка: Женя Ступ’як
