Ця автобусна зупинка знаходиться в невеличкому селі Берем’яни Коломийського району. Й вона – особлива, адже це одна із небагатьох зупинок, оздоблених мозаїкою.
Зазвичай на кожній із них малюнки зовсім різні, що робить їх унікальним. Мозаїка автобусних зупинок мало досліджена, про їх оздоблення та історію відомо зовсім небагато. Але це не означає, що їх не треба берегти. І на прикладі зупинки в Берем’янах бачимо, що є люди, які розуміють це.
Про це пише Правда.іф з посиланням на Інформатор Коломия.
Село Берем’яни, що неподалік від Гвіздця на Коломийщині, можна назвати крихітним. Тут буквально кілька десятків будинків розкинулись вздовж траси Р24. Автобусна зупинка з мозаїкою теж невеличка, але одразу привертає увагу. Впадає в око й те, що вона реставрована та доглянута.
Ось який вигляд мала ця зупинка близько 10 років тому:
Скрін з google.maps, 2015 рік
А ось як вона виглядає зараз:
Автобусна зупинка в Берем’янах, листопад 2024 року
Такі монументальні зупинки на території України масово почали створювати наприкінці 70-х років минулого століття. Зараз дехто може називати їх “совком” та пережитком минулого. Але насправді це унікальне мистецтво.
У статті професорки Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка Олени Бистрової йдеться, що за задумом автобусні зупинки повинні були стати елементами естетичного та ідеологічного впливу на населення.
“Мозаїка автобусних зупинок — унікальне мистецьке явище, яке давало можливість митцям проявити творчу свободу, протистояти ідеологічній цензурі. Це був своєрідний радянський стріт-арт. В повній мірі це проявилось в мозаїках автозупинок галицького регіону,» – пише професорка.
Зараз є небайдужі, які досліджують історію цих зупинок. До прикладу, Олег Левій, який досліджує їх, популяризує їх збереження, є автором проєкту «Кінцева», що створений, аби приводити до ладу мозаїки на автобусних зупинках і не лише там.
Він зазначав, що попри сувору цензуру та запит від партії на шаблонний соцреалізм, автобусні зупинки стали тією лазівкою, де локальні митці могли якось проявити свій авторський почерк, зробити панно унікальним, та з урахуванням культурних чи природних особливостей місцевості. Тому з мозаїк і виходили такі різні композиції: орнаменти вишивок, козаки, лицарі, тварини, ландшафти, професії, сюжети з творів.
Ще одна дослідниця таких зупинок Надія Ставицька, яка також наголошує на їх збереженню, розповідала, що часто автори мозаїк на зупинках невідомі, оскільки це були роботи студентів. Оформити зупинку було їхньою екзаменаційною роботою. Як зазначила дослідниця, в радянський час були майстри, які робили ці мозаїки, вони були українцями і творили мозаїки для українських сіл і міст.
Сьогодні автобусні зупинки з мозаїкою часто знищується через нерозуміння їх цінності. Багато з них потребують реставрації. В деяких населених пунктах зупинки вже зовсім в занедбаному стані. Але є небайдужі, які справді бережуть це унікальне мистецьке явище.
Пропонуємо також переглянути фото інших автобусних зупинок з мозаїкою на Прикарпатті.
