Ситуація непрогнозована, проте багато що залежить від конкретного мігранта. Качати права по-українськи у США не рекомендовано. Пише Главком
Президент США Дональд Трамп обіцяв нещадно боротися з мігрантами. В цьому короткому реченні – і хороша, і погана новина. З поганою новиною все зрозуміло: нова міграційна політика американської адміністрації б’є і по українцях. А хороша новина полягає в тому, що… Трамп є Трамп. В усьому, про що він каже, є елемент акторства. Це стосується як обіцянки завершити російсько-українську війну за 24 години, так і планів приєднати Гренландію абощо. З його наміром викинути з країни якомога більше мігрантів також не все просто. Але зараз увага «Главкома» зосереджена на тому, чого передусім очікувати нашим співгромадянам, що опинилися у США.
Трохи правового лікнепу
Адміністрація Трампа прийняла рішення анулювати тимчасовий правовий статус для 530 тис. мігрантів. У переліку – громадяни Куби, Гаїті, Нікарагуа і Венесуели, які проживають в США. Українців, як бачимо, немає. Ба навіть більше: раніше офіційна представниця Білого дому Керолайн Лівітт заявляла, що США не ухвалювали рішення про припинення такого статусу для 240 тис. українців, а публікацію агентства Reuters, що розповсюдило цю інформацію, вона назвала «фейком».
Отже, все гаразд? Тут, як кажуть, «є нюанс».
Недарма в українському сегменті Фейсбуку можна знайти дописи про те, що самі ж американські правники закликають українців не залишати країну без виняткової потреби. Бо назад можна просто не повернутися. Ці заклики адресовані тим, хто перебуває у США на законних підставах. У чому ж тут справа.
Українцям не радять виїздити за кордон навіть з ґринкартою
У США поки що діють дві програми, якими скористалися українці. Це – TPS (тимчасовий захищений статус) та програма отримання тимчасового притулку за гуманітарними причинами U4U (Єднаймося заради України). Вони в чомусь схожі, але є і розбіжності.
Подібність у тому, що і перша, і друга – це лише тимчасове перебування в країні. Далі починаються відмінності.
TPS – це тимчасовий неімміграційний статус, який надається громадянам визначених країн, на батьківщині яких триває збройний конфлікт, сталася екологічна катастрофа або склалися інші надзвичайні умови. Заснований Конгресом США в 1990 році, TPS дозволяє відповідним особам жити та працювати в Америці.
Якщо TPS можуть отримати ті, українці, які перебувають в США, то U4U – програма, яка розрахована винятково для українців, які перебувають за межами США і хочцть потрапити в країну легально. Для цього їм потрібно знайти спонсора, який подає заявку, якщо її затверджують, то українці з цим документом вирушають на кордон США, де отримують цей пароль (U4U) доступу на два роки в країну з можливістю продовження. Але в обох випадках все залежить від рішень американської влади.
Програма Unіting for Ukraine – це гуманітарна ініціатива, спрямована на допомогу громадянам України, які серйозно постраждали від війни. Вона передбачає можливість отримання дозволу на роботу.
Власне, вразливе місце обох програм – можливі зміни у політиці країни-реципієнта. Тобто те, що ми спостерігаємо просто зараз.
Отож, ключове питання: чи можуть бути анульовані програми TPS та U4U? Так, якщо Трамп ухвалить відповідне рішення. Наступне питання: що в такому випадку робити українцям? Тут без варіантів – повертатися додому або шукати собі іншу країну для прихистку.
Окрім TPS та U4U, є ще третій, найбільш омріяний варіант для багатьох – отримання green card. Це посвідчення особи має багато назв. Офіційна – United States Permanent Resident Card. У нас «зелену картку» називають ґринкардом або, якщо вживати сленг, – «грінкою». Але які переваги вона дає?
Green card підтверджує наявність дозволу на проживання у США людини, що не є американським громадянином, але постійно проживає на території країни. Посвідчення надає право працевлаштування. Його можна отримати, якщо йдеться про возз’єднання родини, укладання шлюбу з громадянином США, запрошення на роботу від американського роботодавця або внаслідок виграшу у візовій лотереї.
Та навіть якщо ви приїхали на запрошення працедавця, це ще не означає, що «грінка» вже у вас в кишені. Її отримання – це складний і довгий процес. Він потребує значної кількості документів, нервів та ресурсів – зокрема, витрат на міграційного адвоката. Зараз у багатьох українців скасовані «інтерв’ю» – обов’язкові співбесіди перед отриманням «зеленої карти». Це означає, скоріше за все те, що претендентам не варто розраховувати на позитивний результат.
Але як щодо тих, хто вже має ґринкард? Цій категорії можна заспокоїтися та видихнути. І навіть їздити за кордон, якщо дуже хочеться. Бо як роз’яснюють співрозмовники «Главкома» у США, обізнані міграційним законодавством, позбавлення ґринкарду можливо винятково за рішенням суду.
А щоб суд ухвалив таке рішення, вам слід серйозно «завинити» перед Америкою. Наприклад, скоїти кримінальний злочин або становити «загрозу її національній безпеці». Або порушити міграційне законодавство, наприклад, фізичним перебуванням на території іншої країни, а не Америки.
Тому паніки та «зради» тут не має бути. Але є ще один важливий момент, який треба взяти до уваги. Це форма і-407, яку в жодному разі не слід підписувати на кордоні.
Це, зацитуємо джерело «Главкома», «форма про добровільну самодепортацію і відмову від статусу постійного резидента США. Зараз почастішали випадки, коли людям на кордоні пропонують підписати цю форму. І якщо людина необізнана або погано володіє англійською, вона ставить підпис. Це призводить в тому числі до відмови від «грінки». Такі випадки вже були. Тому в жодному разі не слід підписували цю форму. Навіть якщо офіцер вимагає цього від вас, бо його дії в цьому випадку є незаконними».
Неформально влада США робить все можливе, щоб скоротити перебування на своїй території осіб, які не є громадянами Америки. Але власникам «зелених карт» треба просто знати свої права і не вестися на такі провокації.
«Пекло на землі»
Важливим в цьому контексті є випадок Максима Черняка. Цей чоловік з України помер після перебування в міграційному центрі «Кром». Максим разом з дружиною потрапив до США за програмою U4U. 26 січня його заарештували і звинуватили у домашньому насильстві. Дружина запевняє, що поліція неправильно зрозуміла ситуацію, але 2 лютого українця перевели до центру утримання іммігрантів «Кром». Там він і помер – ймовірно, від інсульту.
Міграційний центр «Кром» – це майже тюрма
фото: usatoday.com
Безперечно, якщо смерть Черняка сталася через ненадану йому вчасно медичну допомогу, а загалом інциденту передувало брутальне поводження із затриманим, то це злочин.
Тим паче, що за центром «Кром» тягнеться шлейф надзвичайно поганої слави. Нещодавнє резонансне розслідування на сайті USA Today сколихнуло Америку і зайвий раз привернуло увагу до проблем «Крому».
В сюжеті йдеться про історію чотирьох жінок, які дійсно порушили міграційне законодавство, але не скоювали жодного кримінального злочину. З якої країни походили жінки, у статті не вказано.
Та всі вони потрапили до Krome North Processing Center у Маямі – у це «пекло на землі», як висловилася одна з них. Поки вони там перебували, у «Кромі» за нез’ясованих обставин померло ще двоє чоловіків, і лише після цього правда про цей заклад почала просочуватися у пресу.
Але, як пояснюють джерела в українській громаді, які знають про цей інцидент трохи більше: покійний реагував на зауваження поліції так, як він робив би це в Україні, що й стало приводом для його затримання та направлення до «Крому». «Останнє, що має робити мігрант, який хоче залишитися в Америці, це качати права по-українськи», – зазначає співрозмовник «Главкома».
Загалом «Кром» – заклад для чоловіків, але через переповненість подібних центрів туди привозять і жінок
фото: usatoday.com
«Главком» зацитує кілька абзаців цієї статті про Krome North Processing Center:
«Вони посадили нас у великий автобус, – розповідає жінка. – Перевірили нас, а потім одягли кайданки, наші руки були тісно прив’язані до пояса. Це було дуже страшно, бо мені стиснули грудну клітину так туго, що я не могла нормально дихати. Я думала тільки про те, що я не можу нормально дихати».
Доступу до туалету не було, тому охоронці наказали жінкам мочитися або випорожнюватися просто на підлогу. Хтось лише безпорадно дивився, а хтось посцяв в автобусі. Там дуже смерділо.
Потім затриманих привезли у «Кром». «Нас заштовхали в кімнату, наповнену жінками, як банка сардинами, – каже жінка. – Я ніколи не забуду ті страшні перші секунди, коли почула, що двері за мною зачиняються».
У публікації USA Today йдеться про те, що затримані жінки тривалий час не отримували ані їжі, ані засобів гігієни. Їх не водили в душ, і навіть воду – яку їм подавали у віконечко у паперовому конусі – доводилося довго випрошувати. Спали жінки просто на бетонній підлозі, кожній з них видали по одній ковдрі, тож доводилося обирати – лягти на ковдру чи накритися нею.
Редакція видання звернулася по коментар до керівництва міграційного центру, але запит журналістів був проігнорований. У статті також говориться, що в країні є понад 130 таких центрів і що конкретно «Кром» розрахований приблизно на 40 тис. мігрантів, але там їх утримується значно більше.
При цьому заклад є приватним, і компанія, яка взялася його обслуговувати, отримує з бюджету $685 млн щорічно. Як витрачаються ці кошти і чому утримання де-факто в’язнів є настільки поганим, невідомо.
Але міграційні центри по всій Америці нині переповнені, і саме тому адміністрація Трампа думає про в’язницю Гуантанамо як про запасний майданчик. Але про це – трохи згодом.
У «Кромі» утримують передусім вихідців з Латинської Америки. Але це не означає, що США Трампа радо відчиняє двері перед приїжджими з Європи. Ось кілька диких випадків, які описує ресурс Meanwhile in Canada.
«Французькому вченому було відмовлено у в’їзді до Сполучених Штатів на початку цього місяця після того, як співробітники імміграційної служби знайшли у його телефоні текстові повідомлення з критикою президента США Дональда Трампа, які, за їхніми словами, «можна розглядати як тероризм».
Або ще сюжет: «Громадянин Німеччини Фабіан Шмідт утримується в ізоляторі Род-Айленда після того, як його зупинили в міжнародному аеропорту Бостона 7 березня. Шмідт мав дійсну «зелену карту» і проживав у США з 2008 року. Його жорстоко допитували годинами про намір в’їзду до США, роздягали догола і кинули під холодний душ».
Також «канадський фолк-дует «Кессі та Меггі» поліція запитувала про лояльність до США після того, як їх зупинили в Огайо. Допит тривав годину», пише Meanwhile in Canada.
Канадський дует «Кессі та Меггі» поліція годину розпитувала про лояльність до США. Видання Meanwhile in Canada на своїй ФБ-сторінці закликало громадян не подорожувати до Америки
колаж: glavcom.ua
Плани Трампа під загрозою?
Мігрантів без дозволу на проживання у США нині – 11 млн. Попри відсутність документів, 8,5 млн працевлаштовані, а це – до 5% усієї робочої сили Америки. Такі цифри наводить Pew Research Center. Багато хто намагається чесно легалізувати свій статус, проте на сьогодні кількість нерозглянутих звернень перевалила за мільйон – а це вже дані Transactional Records. Обіцяючи депортувати по мільйону мігрантів на рік, Трамп мусить випроваджувати з країни біля трьох тисяч осіб щодня. Та чи реальними є подібні плани? Американські аналітики вважають, що ні.
Як аргумент вони, перш за все, наводять фінансовий аспект справи.
У цитованій вище статті USA Today сказано, що депортація мільйона іммігрантів коштуватиме уряду $88 млрд на рік. А от видання ABC News, посилаючись на підрахунки Американської ради з міграції, уточнює цифру – від $88 млрд і до $315 млрд, йдеться у статті. На що можуть піти подібні кошти? Американські медійники роз’яснюють:
- на утримання нових міграційних центрів, де особи, що чекають на депортацію, будуть тимчасово перебувати;
- на додатковий персонал на кордоні;
- на розширення штату судів, адже система правосуддя прогнозовано буде завалена апеляціями.
Сім’я біженців на американській стороні Ріо-Гранде після двомісячної подорожі з Гондурасу
фото: Reuters
Крім того, економіці США будуть завдані збитки через вилучання цілого прошарку недорогої робочої сили, яка зайняті на некваліфікованій роботі та/або у критичних галузях. Для розуміння: критичною галуззю в Америці вважають, зокрема, сферу догляду за літніми та хворими людьми, а доглядальниками часто-густо й працюють мігранти з країн третього світу. Про все це пише згадувана Американська ради з міграції, наголошуючи, що вилучення працівників з різних галузей промисловості США зменшить ВВП країни у кращому випадку на 4%, а в гіршому – майже на 7%.
Америка сама собі стріляє в ногу, наражаючись і на іміджеві збитки. Прикладом тому є сама лише згадка про Гуантанамо – військову в’язницю на однойменній американській базі, що розташована на Кубі.
«Ми всі мали б жахнутися від рішення президента Трампа використати Гуантанамо – символ беззаконня, тортур і расизму – для розміщення іммігрантів», – говорить директор Центру конституційних прав у Нью-Йорку Вінсент Воррен. «Мігранти та прохачі притулку представляються як нова терористична загроза, яка заслуговує на те, щоб бути кинутою до острівної в’язниці, а також позбавленою юридичних і соціальних послуг та підтримки», – зазначає він.
ООН також нагадує Сполученим Штатам, що Америка, підписавши Женевську конвенцію про біженців, визнала і законне право останніх на притулок.
Ситуація з мігрантами в Америці має своє криве відзеркалення вже в Європі. Білоруський опозиційний канал «Нехта» повідомив 25 березня про нові спроби прориву польського кордону нелегальними мігрантами з Білорусі. Упродовж одного лише дня таких спроб було біля сотні, йшлося у сюжеті. Насправді ж Росія давно намагається розхитати безпеку на кордоні з ЄС. Минулого року Польща, Литва, Латвія та Естонія закликали Європейський Союз побудувати лінію оборони вздовж кордону з Росією та Білоруссю, щоб захистити ЄС від військових загроз з боку Москви.
Тож поки Дональд Трамп ставить бар’єри на шляху мігрантів або депортує вже прибулих осіб, його російський друг Путін з іншого боку дестабілізує ситуацію у сусідніх державах, спрямовуючи туди організовані групи провокаторів.
Наталія Лебідь, «Главком»
